Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"

Амбридж розгублено закліпала очима, але майже відразу опанувала себе.

- Тоді ви мали б знати, що пише Слинкгард про антипристріт у п'ятнадцятому розділі.

- Він пише, що назва «антипристріт» не зовсім відповідна, - миттю затарабанила Герміона. - Він пише, що люди називають «антипристрітом» звичайний пристріт коли бажають, щоб це привабливіше звучало.

Професорка Амбридж підняла брови, і Гаррі бачив, що вона, сама того не бажаючи, була вражена.

- Але я з цим не погоджуюся, - вела далі Герміона.

Брови професорки Амбридж піднялися ще вище, а погляд став явно прохолодніший.

- Ви не погоджуєтеся? - перепитала вона.

- Ні, - чітко й виразно сказала Герміона. на противагу шепотінню Амбридж, тож тепер ця розмова привернула увагу всього класу. - Містерові Слинкгарду не подобається пристріт. А на мою думку, він може приносити користь, якщо до нього вдаються заради захисту.

- Он як? На вашу думку? Та невже? - професорка Амбридж забула про шепотіння і випросталася. - Проте в цьому класі має значення думка містера Слинкгарда, а не ваша, міс Ґрейнджер.

- Але... - почала Герміона.

- Годі, - урвала її професорка Амбридж. Вона повернулася до свого столу й подивилася на учнів. Усю її безтурботність мов рукою зняло. - Міс Ґрейнджер, я знімаю п'ять очок з ґрифіндорського гуртожитку.

Учні обурено загули.

- За що? - сердито крикнув Гаррі.

- Не втручайся! - наполегливо прошепотіла Герміона.

- За безглузде втручання, що веде до зриву уроку, - шовковим голосом пояснила професорка Амбридж. - Я тут для того, щоб навчати вас за схваленою міністерством методикою, яка не передбачає висловлювання учнями думок з приводу тих питань, у яких вони дуже мало що тямлять. Ваші попередні вчителі з цього предмета давали вам забагато волі. Та жоден з них - окрім хіба що професора Квірела, який принаймні обмежував себе відповідними для вашого віку темами, - не пройшов би міністерської перевірки...

- Так, Квірел був чудовим учителем, - урвав її зненацька Гаррі. - якщо не зважати на ту дрібну ваду, що з його потилиці стирчала голова Лорда Волдеморта.

Такої лункої тиші, як та, що запала після цих слів, Гаррі чути ще не доводилось. А тоді...

- Містере Поттере, думаю, ще один тиждень покарання піде вам на користь, - повідомила єлейним голосом професорка Амбридж.

*

Рана в Гаррі на руці ледве гоїлася, а назавтра знову кривавилась. Він, однак, під час вечірнього покарання не жалівся - був сповнений рішучості не подарувати Амбридж такої радості. Знову й знову писав «Я не повинен брехати», а з його вуст не зірвалося ані звуку, хоч рана глибшала з кожною літерою.

Та найгіршою в цьому другому тижні покарань була, як і передбачав Джордж, реакція Анжеліни. Вона накинулася на нього відразу, як він у вівторок вийшов снідати. Вона так голосно кричала біля ґрифіндорського столу, аж до них підбігла професорка Макґонеґел.

- Міс Джонсон, як ви посміли здійняти такий галас У Великій залі! П'ять очок з Ґрифіндору!

- Пані професорко... він знову отримав покарання...

- Що таке, Поттере? - гостро спитала професорка Макґонеґел, повернувшись до Гаррі. - Покарання? Від кого?

- Від професорки Амбридж, - пробурмотів Гаррі, уникаючи погляду схованих за квадратними окулярами очей-намистинок професорки Макґонеґел.

- Ти хочеш сказати, - стишила вона голос, щоб її не почули занадто цікаві рейвенкловці за спиною, - що після мого попередження минулого понеділка ти знову втратив самовладання на уроці професорки Амбридж?

- Так, - буркнув Гаррі, дивлячись у підлогу.

- Поттере, ти повинен себе опанувати! Ти встрягаєш у серйозну халепу! Ще п'ять очок з Ґрифіндору!

- Але... за що?.. Пані професорко! - розсердився Гаррі від такої несправедливості, - мене вже покарала вона, чому ви теж знімаєте очки?

- Бо мені здається, що покарання на тебе ніяк не діють! - відрубала професорка Макґонеґєл. - Усе, Поттере, більше ані слова! А ви, міс Джонсон. надалі кричіть тільки на квідичному полі, інакше втратите свою капітанську посаду!

Професорка Макґонеґел рушила до вчительського столу. Анжеліна з глибокою відразою зиркнула на Гаррі й пішла, а він роздратовано бухнувся на лаву поруч з Роном.

- Вона зняла очки з Ґрифіндору, бо мені щовечора ріжуть до крові руку! Де ж тут справедливість, де?

- Знаю, старий, - співчутливо мовив Рон, докладаючи на Гарріну тарілку шинки, - її вже остаточно занесло.

А от Герміона тільки шурхотіла сторінками «Щоденного віщуна» й мовчала.

- Ти вважаєш, що Макґонеґел правильно зробила, так?- сердито гаркнув Гаррі до фотографії Корнеліуса Фаджа, що закривала Герміонине обличчя.

- Я проти того, щоб вона знімала з тебе очки, але, гадаю, вона слушно попереджає, щоб ти не заїдався з Амбридж, - сказала Герміона, а Фадж тим часом розмахував руками з першої шпальти, очевидно, виголошуючи якусь промову.

Гаррі не розмовляв з Герміоною на уроці замовлянь, та коли вони прийшли на трансфігурацію, забув, що на неї сердився. В кутку зі своїм нотатником сиділа професорка Амбридж, і сам її вигляд одразу вивітрив у нього з голови будь-які згадки про сніданок.

- Чудово, - прошепотів Рон. коли вони посідали на свої звичні місцях. - Зараз Амбриджка влипне по самі вуха.

Професорка Макґонеґел стрімко зайшла до класу, навіть бровою не повівши на професорку Амбридж.

- Увага, - сказала вона, й миттю запанувала тиша. - Містере Фініґан, прошу підійти до мене й розібрати ваші домашні роботи... міс Браун, візьміть, будь ласка, оцю коробку з мишами... дівчино, не бійтеся, вони не кусаються... роздайте їх учням...

- Гм, гм, - мугикнула професорка Амбридж так. як і першого вечора на бенкеті, коли вона своїм ідіотським кахиканням перебила Дамблдора. Професорка Макґонеґел не звернула на неї уваги. Шеймус передав Гаррі його реферат. Гаррі взяв реферат, не дивлячись на Шеймуса, і з радістю побачив, що отримав літеру «З».

- А тепер прошу уважно слухати... Діне Томасе. якщо ти ще раз таке зробиш зі своєю мишею, я призначу тобі покарання... Більшість із вас успішно виконала «щезнення» слимаків, і навіть ті. в кого залишилися уламки мушлі, збагнули суть цього закляття. Сьогодні ми будемо...

- Гм, гм, - мугикнула професорка Амбридж.

- Так? - повернулася до неї професорка Макґонеґел, і її брови так насупилися, що утворили одну довгу сувору лінію.

- Я лише хотіла знати, пані професорко, чи ви отримали мою записку з датою й годиною інспек...

- Очевидно, що отримала, бо інакше я поцікавилася б.