Читати книгу - "Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв"

не сміялися з нас»434.
Короткочасне любовне захоплення

Нерозсудлива сексуальність може бути однією з найбільших причин морального похмілля. До морального похмілля належать загравання попереднього вечора з протилежною статтю. Для Плінія Старшого сп’яніння — це стан розпусного безумства. Жодна інша діяльність у людському житті не забирає настільки багато часу, як виготовлення вина. Нагородою за всю цю працю і клопіт є змінений стан усередині голови, який викликає безум­ство й призводить до невірності та розпусти435.

Античні римляни і греки не схвалювали жіноче п’янство. Вони вірили, що саме воно призводить до невірності. Афіней пише, що етруски мали звичай ділити своїх п’яних жінок, які насолоджувалися випивкою з чоловіками в чому мати спородила436. Дочку римського імператора Августа Юлію вислали на певний час із країни через участь в оргіях. Також їй було заборонено вживати вино протягом кількох років437.

Шовіністичні римляни все-таки розуміли чоловічу схильність робити дурниці напідпитку. Сп’яніння було гарним приводом для короткочасного любовного захоплення. Римський поет і письменник Овідій згадує у своєму «Мистецтві кохання»438, що надмірне сп’яніння бридке, але імітація сп’яніння може іноді врятувати обличчя залицяльника. Якщо чоловік в очах жінки поводиться, як хам, і не здобуває бажаної любові, він завжди може звинуватити в усьому сп’яніння:

Там же й Амур, зарум’янившись густо, до рук своїх ніжних Ріг раз од разу бере, повен п’янкого вина. Тільки-но Вакх йому крильця зросить, — вологою взявшись, Пурхать не може той бог, німо стоїть, та за мить Вже він із крилець вологу ту струшує; хай лиш на серце Крапля комусь упаде — тут же пектиме любов[53].

Овідій зауважує, що вино — чудовий засіб розпалити жагу кохання:

Духу вино додає, до кохання жагу роздимає, Вихилиш келих до дна — туга покине тебе. Сміх бере гору тоді, до змагання й злидар чує силу, Болі, турботні думки вже не захмарять чола. Рідкісна в нашу добу заполонює душу відвертість, Підступи й хитрощі геть бог правдолюбний жене.

Овідій попереджає читача, що коли вино вдаряє в голову, воно може погіршити здатність молодого, спраглого до любові мандрівника до ясного мислення:

Ось коли хлопців серця в свої сіті ловили дівчата: Владна Венера й вино — наче вогонь у вогні. Хай лиш в оману тебе не введе миготлива лампада: Не за вином, не вночі вроду цінити берись. Таж серед білого дня трьом богиням Паріс приглядався, Поки Венері сказав: «Першість тобі віддаю». Ніч усі хиби, всі вади бере під своє покривало, Тож перша-ліпша з дівчат гарною буде вночі. Про самоцвіти, багрець, чи правдиві, лиш день тобі скаже, Як і про постать, лице, чи бездоганні, — лиш день.

У наш час «Мистецтво кохання» Овідія можна швидше назвати мистецтвом чоловічого шовінізму, але оскільки автор — поет, до того ж поет античний, прийдешні покоління канонізували його як невмирущого класика кохання.

Овідій, утім, такий же романтик, як і французькі чоловіки ХVІІІ століття, які безцеремонно списували на алкоголь усі свої провини. Коли одружений чоловік «знаходив» себе в обіймах повії, йшлося не про невірність, а про «ослаблену алкоголем здатність до опору» і «вразливість до спокус». Алкоголь відпускав гріхи ефективніше, ніж духівник439.

Сповідальник, принаймні посилаючись на Біблію, не міг відпустити такий гріх, як п’яна невірність. Автори Старого Заповіту анітрохи не засуджують уживання алкоголю, засуджують лише вживання алкоголю без міри. У «Книзі приказок Соломонових» зазначено440, що вино — то насмішник, напій — п’янкий галасун і кожен, хто блудить у ньому, немудрий. На думку Осії, блуд, вино і виноградний сік забирають розум441.

Без блазнювання ніяк не обійтися. Єврейське свято Пурім за доби Відродження почало нагадувати християнський карнавал на Масляну. Гра на музичних інструментах, танці та маскарадні костюми були атрибутами свята. Ілюстрація з надрукованої у Венеції книжки 1593 р.

Новий Заповіт також категоричний. У Посланні до ефесян442 Павло застерігає від уживання вина і натомість пропонує: «І не впивайтесь вином, у якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом»[54]. Перед цим він уже попереджав про непристойності, нісенітниці та пустощі. На думку Павла, п’янство — це слабкість плоті, що веде до відсутності сексуальної моралі.

Святий Єронім застерігає від уживання вина такою гарячою поезією, що, читаючи її, відразу тягне випити. Єронім пише, що тіла хлопців і дівчат палають внутрішнім жаром і вино тільки будить всередині них Етну або Везувій. Тому хлопцям і дівчатам слід уникати вина, як отрути, і пам’ятати, що вино — це перша зброя нечистого проти молоді. Єронім заохочує пити воду, яка остуджує природний жар443.

Домініканець Ґійом Перо класифікував у ХІІІ столітті п’янство як підвид обжерливості, одного з семи смертних гріхів. Пияцтво губить тіло і душу. Тілесними ушкодженнями є похмілля і його неестетична складова — перегар. Пияцтво схильне спонукати людей до інших тяжчих гріхів, таких як хіть444.

Богословські напучування часто були безрезультатними, оскільки Вакх і Венера завжди уживалися разом. Пояснень похмілля існує вдосталь. Моральне похмілля — сила, згубна для душі. Свен Странден445потратив на написання книги про нього чимало часу. Він був переконаний, що моральне похмілля виникає тоді, коли людина присягнулась і пообіцяла щось таке, чого не змогла або не захотіла дотриматися. У жодному разі не слід скиглити про те, яка погана людина, тому