Читати книгу - "Плавучий острiв"

Папеете — прекрасний порт, і такий глибокий, що туди можуть заходити навіть судна з великою водотоннажністю. До нього ведуть три протоки; велика протока з півночі вісімдесят метрів завширшки і вісімдесят метрів завдовжки, протока Таноа на сході і протока Тапуна на заході.

Електричні катери урочисто пропливають повз піщане узбережжя, поспіль забудоване віллами й дачами, повз моли, біля яких стоять на причалі судна. Висідають поблизу гарно оздобленого водозбору, що живиться струмками з навколишніх гір і постачає судна прісною водою.

Сайрус Бікерстаф виходить зі своїм почтом на берег, де скупчилось багато народу, — французи, тубільці і чужоземці гаряче плескають, вітаючи «перлину Тихого океану» як надзвичайніше з чудес, створених будь-коли генієм людини.

Після перших захоплених привітань урочистий похід рушає до палацу французького комісара Таїті.

Калістус Менбар, надзвичайно показний у своєму парадному одязі, в який він убирається тільки на пишні церемонії, запрошує членів квартету супроводжувати його, і вони охоче на це пристають.

Французький протекторат охоплює не тільки острови Таїті й Мореа, але також і навколишні острівні групи. Найвище керівництво належить французькому комісарові, якому підвладні армія, флот, колоніальні й місцеві фінанси й судова адміністрація. Управління внутрішніми справами доручено головному секретареві комісара, а на місцях — французьким резидентам., Залога складається з колоніальної жандармерії, артилерії і морської піхоти. Вікарії та місіонери прищеплюють тубільцям католицьку віру. Села, розкидані по численних островах, підпорядковані місцевим радам, схожим на муніципальні, до складу яких входять не більш як двоє тубільців і представники французької колоніальної влади.

Під зеленим склепінням високих дерев процесія прямує до палацу. Повсюди стрункі кокосові пальми, миртові дерева з рожевим листям, молочайники, гойяви, каучукові дерева, помаранчеві гайки. Серед густого галуззя височіє палац французького комісара — гарний двоповерховий будинок, оздоблений круглими віконцями під дахом. Тут уже зібралися головні французькі урядовці, а колоніальна жандармерія вишикувалась у почесній варті.

Комісар зустрічає Сайруса Бікерстафа з надзвичайною люб’язністю, якої не здибаєш, звичайно, на англійських архіпелагах; він складає подяку за те, що Стандарт-Айленд завітав у їхні води, і висловлює надію, що ці відвідини будуть повторюватися щороку і в майбутньому. Візит триває з півгодини. Домовились, що Сайрус Бікерстаф чекатиме завтра на Стандарт-Айленді представників французької влади. Він відрекомендував французькому комісарові осіб, що його супроводжують, в тому числі і членів Мандрівного квартету, і їх вітають особливо щиро, як співвітчизників.

Цілком природно, що Себастьян Цорн, Івернес, Пеншіна й Фрасколен порадили Атаназові Доремюсу, який вже почав задихатися, повернутися додому на Двадцять п’яту авеню. Що ж до них самих, то вони мають намір оглянути Папеете, наскільки це дозволить час, відвідати околиці, зробити екскурсію по головних округах, побувати на півострові Татарапу, одне слово — вичерпати до останньої краплини цю тропічну карахоньку.

Склавши цей план, музиканти знайомлять із ним Калістуса Менбара, який цілком його схвалює.

— Але вам доведеться, — додає він, — добрих два дні почекати, перш ніж вирушити в екскурсію.

— А чому не сьогодні? — питає Івернес, якому кортить якнайшвидше взяти в руки ціпок туриста.

— Тому що високі особи Стандарт-Айленду мають відвідати королеву, і ви, як годиться, повинні бути відрекомендовані її величності, так само як і королівському двору.

— А завтра? — питає Фрасколен.

— Завтра французький комісар приїздить із візитом до Стандарт-Айленду, і ви, як годиться…

— Повинні бути там присутні, - підхоплює Пеншіна. — Ну що ж, пане головний інспектор мистецтв, ми там будемо, нічого не вдієш…

Вийшовши з палацу комісара, Сайрус Бікерстаф прямує зі своїм почтом до палацу її величності. Перехід до нього — коротка прогулянка під гіллястими деревами, що потребує не більше п’ятнадцяти хвилин.

Палац королеви привітно визирає з-за густих дерев. Це двоповерховий будинок, дах якого, за зразком швейцарських шале[103], нависає над двома рядами веранд, збудованих один над другим. З горішніх вікон перед очима розстилається чудовий краєвид: широка смуга плантацій, що простирається аж до міста, а за нею — морські простори. Загалом чарівне житло, не розкішне, але дуже зручне.

Престиж королеви старанно зберігається і при французькому протектораті. Якщо на щоглах кораблів, пришвартованих у порту Папеете і тих, що стоять на рейді, на цивільних і військових установах міста мають французькі прапори, то над палацом королеви майорить старовинний прапор архіпелагу — полотно з червоними й білими поперечними смугами, а в кутку — триколірний кораблик.

У 1706 році Кірос відкрив острів Таїті, якому він дав назву Сагітарія. Після нього Уолліс 1767 року і Бугенвіль 1768-го досліджували далі архіпелаг. У той час, коли був відкритий острів, його королевою була Обереа, а після її смерті в історії Океанії з’явилась славнозвісна династія Помаре.

Помаре І (1762–1780), який царював спочатку під ім’ям Отоо, що означає «Чорна чапля», відмовився від нього і прибрав ім’я — Помаре.

Його син Помаре II (1780–1819) прихильно зустрів перших англійських місіонерів і через десять років уступив у християнську віру. То були роки розбрату і чвар, збройної боротьби, і населення архіпелагу скоротилось потроху від ста тисяч до шістнадцяти.

Помаре III, син попереднього, царював від 1819 до 1827 року, і його сестра Аімата, що народилась у 1812 році, славнозвісна Помаре, патроном якої був жахливий Прічард[104], стала після свого брата королевою Таїті і сусідніх островів.

Царювання королеви Помаре не було цілком спокійним. В 1835 році завелися між собою католицькі і протестантські місіонери. Католиків вигнали, але вони повернулись невдовзі з французькою військовою експедицією 1838 року. Через чотири роки п’ятеро вождів острова прийняли французький протекторат. Помаре протестувала, протестували й англійці. 1843 року французький адмірал Дюпеті-Туар позбавив королеву престолу й вигнав за межі