Читати книгу - "Несподіване весілля, Ксана Рейлі"

Розділ 16

П’яний голос у моїй голові підказав мені, щоб я скористалася шансом дослідити тіло Гордія. Усе-таки воно завжди мене приваблювало. Я обережно просунулася свої руки під футболку хлопця, проводячи подушечками пальців по його шкірі. На дотик вона виявилася ще кращою, ніж я уявляла. Така ніжна та гаряча, що мало не обпекла мене. Його м’язи під моїми долонями напружилися. Я обводила кінчиками пальців обриси його пресу, досліджуючи кожен кубик та насолоджуючись цим процесом. Він продовжував пристрасно цілувати мене та проводити своїми руками по моїй шиї.

Я відчула, що затремтіла від нестримного бажання, від якого не було сил відмовлятися. Мені хотілося зняти з Гордія цю футболку, щоб провести своїми руками по його грудях, міцних плечах та руках. Водночас я не проти була сама роздягнутися. Холод змінився нестерпним жаром. Усередині все наче палало, а дихання було важким. Серце нестримно билося в грудях, ніби готове було вистрибнути. Мені хотілося, щоб Гордій теж торкнувся шкіри мого живота, ключиць чи навіть грудей, але він просто легко проводив пальцями по моїй шиї. Я вже готова була попросити у нього про це, бажаючи сильніших відчуттів.

— Ой! Я цей... — раптом біля нас заговорив хлопчачий голос.

— Дідько! — пробурмотів Гордій, відриваючись від моїх губ.

Мої вуха ніби заклало, а я жадібно вдихала повітря, намагаючись внормувати своє дихання. У голові запаморочилося, тому я міцно вчепилася руками за плечі свого чоловіка.

— Я вас так довго шукав, а виявилося, що ви тут розважаєтеся, — знову заговорив хлопець, і я впізнала в його голосі Антона. — Мені аж незручно, що я відірвав вас.

— Що тобі треба? — буркнув Гордій, озирнувшись на свого друга. — Ти невчасно.

Я помітила зацікавлений погляд Антона в мій бік. Мені чомусь стало трохи соромно, тому я сховала своє обличчя, притулившись до плеча Гордія. Я почула голосний стукіт серця, але не знала, чи це моє так шалено билося в грудях, чи його.

— У вас ще вся ніч попереду, щоб розважатися, а мені треба повертатися додому, — невдоволено мовив Антон. — Я зараз проведу Аріну до її автомобіля, а ви тут розберіться з цим усім і підійдіть до гаража.

Гордій кивнув, а тоді Антон розвернувся і попрямував геть зі стоянки, тихо сміючись. Мабуть, він тепер постійно це згадуватиме. Не хотілося б, щоб нас хтось тут застукав. Добре, що все зупинилося на поцілунках. Я забрала свою голову та відчула, що мої щоки почервоніли. Чомусь стало трохи ніяково, бо я так захопливо та настирливо водила своїми пальцями по тілу Гордія. Він точно відчув це. Ще подумає, що подобається мені.

Він раптом підняв мене з автомобіля та поставив на ноги. Вони були наче ватними. Схоже, я добряче розслабилася на тому багажнику.

— Усе нормально? — хрипло спитав хлопець.

— Так, — пропищала я, не впізнаючи свій голос. — Усе супер! Не можу дочекатися, коли опинюся в ліжку. — Гордій уважно подивився на мене та усміхнувся. Я ж зашарілася та знервовано засміялася. — Маю на увазі своє ліжко. Тобто сама у своєму ліжку. Ну, ти розумієш.

— Розумію, — сказав він і тихо засміявся. — Ходімо вже. Зараз Антон злитися буде.

— Це йому пощастило, що я не злюся. Він не міг зателефонувати? Підкрався так непомітно. Може, стояв і підглядав за нами, наче якийсь збоченець, — буркотіла я, коли Гордій вів мене за руку в бік гаража. — А якби я була голою? Довелося б прикриватися тобою.

— Я б не роздягав тебе на стоянці, де кожен міг побачити нас, — сказав Гордій. — Та ще й камери усюди.

— К-к-камери? — здивовано спитала я.

— Ти що не бачила, які там автомобілі? Звісно, там будуть камери.

— Господи, як соромно! Ми... Ми з тобою на тому автомобілі.

— І що? Ми просто цілувалися, Поліно. Упевнений, що на тій стоянці робили ще гірші речі. Тут постійно вечірки після заїздів, де хлопці й дівчата витворяють таке, що їм потім соромно згадувати.

— А ти теж щось таке робив?

— Цілуватися зі своєю дружиною на багажнику свого автомобіля рахується? — Гордій глянув на мене,  мило усміхнувшись. — Це максимум, що було в мене на таких вечірках.

— О, а я думала, що ти з тих хлопців, що полюбляють розваги на одну ніч.

— Не пригадую, щоб давав тобі привід так думати.

Хлопець насупився, і я помітила, що ми уже підійшли до гаража. Він відпустив мою руку та відвів погляд. Я ж обійняла себе руками, бо мені стало холодно.

— Ходи сюди! — Гордій раптом розвів руками, запрошуючи мене у свої обійми. — Я бачу, що ти змерзла.

— О! Дякую, — пробурмотіла я і підійшла ближче до нього.

На моєму обличчі з’явилася усмішка, коли я міцно притиснулася до його тіла. Він обійняв мене своїми руками й мені одразу ж стало тепліше. Я повільно заплющила очі, поклавши свою голову на його плече. Тут було так затишно, що хотілося назавжди залишитися в цих міцних руках.

Він поправив своїми пальцями моє волосся та швидко поцілував мене в голову. Так мило. Гордій наче сам не очікував такого від себе, бо миттю напружився. Мені хотілося, щоб він трохи розслабився, тому я уткнулася носом в його шию та легко торкнулася своїми губами до його ніжної шкіри. Ми стояли, обіймаючись під зорями та яскравим місячним сяйвом. Так просто та романтично водночас, наче ми десь не в цій реальності. Раптом біля нас посигналив автомобіль, і я налякано сіпнулася в руках Гордія. Перед очима з’явилося авто Антона. Хлопець повільно опустив вікно біля пасажирського сидіння.

— Думав, що мені довше доведеться чекати другої серії вашої романтичної комедії, але ви так швидко вирішили продовжити, — голосно сказав Антон, широко усміхаючись. — Кінематографу варто брати з вас приклад, бо випускають серії раз у тиждень.

— Заткнися! — буркнув Гордій і закотив очі.

Він відчинив задні дверцята та кивнув мені, щоб я сіла всередину. Я вже не відчувала сорому біля Антона за те, що він побачив нас тоді, коли ми цілувалися. Усе-таки він сам винен, бо не треба було приходити так невчасно. Я думала, що Гордій сяде на пасажирське сидіння, але він опустився поруч та зачинив дверцята. Це здалося мені дивним.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍