Читати книгу - "Його заборонене кохання. По той бік прокляття., Делісія Леоні"

— Ніхто не повинен знати про мою недугу, Еріеле, і прошу зберегти все в таємниці. Навіть… від Тейрена, - цей факт, безперечно, мене здивував, але я слухняно кивнула. – Я знаю, що Ви закінчили один дуже відомий пансіонат, який славиться усілякими… забороненими практиками. Моя недуга смертельна і я лише намагаюся відтягнути час, поки не зможу передати імперію в потрібні руки. І щоб мені… відтягнути цей час, мені потрібна сила Л’архая.

Мені здалося, що я не дочула і перепитала імператора. Але… ні, я все правильно почула.

— Ви бажаєте, щоб я перенаправила темну матерію до Вас? - вирішила ще раз уточнити його відповідь.

—  Так, Еріеле, саме так. Це єдине, що може зараз мене врятувати.

Сила Л’архая – наймогутніша енергія нашого світу. З її допомогою зазвичай відкривали портали в інші світи, пов'язували з нею найсильніші прокляття, вибратися чи зруйнувати які було неможливо, а також… вона була опіумом для смертельно хворих. Це була та сила, яку ще жодні маги не змогли вивчити до кінця. Те, чого нас навчали в пансіонаті, було лише небагатьом дозволено.

— Ви повинні розуміти, що вона не рятує. Вона дарує полегшення, але згодом забирає Вашу силу для свого збагачення.

— Я не маю іншого виходу, Еріеле. То Ви допоможете мені?

Я замислилась і не одразу відповіла. Його прохання було досить неоднозначним і тим більше небезпечним. Для всіх.

— Дайте, будь ласка, Вашу руку, - попросила, присунувшись трохи ближче до чоловіка.

Я взяла його долоню та накрила з двох боків своїми руками. Заплющивши очі і прочитавши заклинання, я спробувала знайти в його тілі те, що завдає йому занепокоєння. Чорний потік енергії я знайшла у його голові, але зрозуміти його склад не змогла.

— А якщо я поки що запропоную Вам менш радикальний варіант? Хоча б на сьогодні?

Деніель сумно посміхнувся мені у відповідь.

— Не думаю, що у Вас є щось таке, Еріеле, що я не випробував. Якщо Ви хвилюєтеся, що це моя перша доза, то можу здивувати Вас.

— Звідки взялася ця хвороба? Адже про неї знають оточуючі, адже так?

— Я намагався тримати це в секреті, але... наполегливість мого термінового одруження пов'язана не тільки з війною, а й з чутками про мою недугу. Чи не так?

— І Ви не знаєте, що це таке? Не зверталися до лікарів чи магів...

— Еріеле! – м'яко вигукнув імператор, зупиняючи мене. - Мене лікували багато хто, але жоден маг або лікар не зміг встановити причину цієї пухлини.

— Але ж Ви не бажаєте звернутися навіть до графа Роукса?

Чоловік зітхнув і похитав головою.

— Ні, Еріеле. Я прошу Вашої допомоги.

— Але відмовляєтесь від мого прохання, - кивнула я з докором.

Деніель перевів погляд у вікно, замислившись.

— Добре. Будь по Вашому, Еріеле. Але в такому разі Ви завжди повинні будете бути зі мною сьогодні. Кожну хвилину. Кожну секунду. Чи готові? Я впевнений у дії сили Л’архая, але не впевнений у ефективності Вашої. Мені не можна видати себе, люба моя Еріел.

Звичайно, я була згодна на такі умови, адже для початку мені потрібно було розібратися з чим я маю справу.

— І наскільки часу Вам зазвичай вистачало дії темної енергії?

— Плюс мінус… десь на тиждень.

Достатньо часу, щоб накопичити чергову порцію якоїсь отрути.

Я знову взяла його руку і прошепотіла заклинання, але чоловік мене перебив.

— І Ви готові пожертвувати своїм балом заради мене? Танцями з іншими партнерами?

— Я думаю, у мене не буде кращого шансу розізлити Вашу… принцесу, — посміхнулася я.

— Це вірно помічено, - засміявся Деніель, але я побачила наскільки важко йому дається навіть звичайний сміх.

— Ще питання перед тим, як я почну?

— Чи готові пожертвувати навіть танцем із Тейреном?

Я уважно подивилася на чоловіка. Він не мав би нічого знати про нас.

— Готова, - хоч серце стислося до болю і я навіть не знала як зможу пояснити це все графу. Але я не мала іншого вибору. Життя імператора було цінніше. - До того ж, я не впевнена, що його коханка дозволить йому відволіктися на мене.

— Коханка? – засміявся тихенько чоловік. – Її не було у моєму списку запрошених.

Я навіть завмерла секунди.

— А з ким він…

Імператор кивнув і дав знак починати, все ще дивно посміхаючись. Я використовувала два заклинання: Амраса та Нікенії. Перше повинно було наприкінці своєї дії підказати про нові отрути або сторонні магії, що надійшли в тіло чоловіка, а друге - знеболювальне і блокуюче будь-які пухлини на якийсь час. І цей час у кожного визначалося по-різному залежно від серйозності захворювання.

Тепло переходило від моєї руки в руку Його Величності, і йому на очах ставало краще.

— І чим займемося після Вашого відпочинку, Ваша Величність?