Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 30. Чи ти погодишся стати моєю дружиною?

Кабінет імператора

Після відходу Христини я відразу ж взявся за отримані звіти. Радник слав їх щодня. І от зараз в одному з них значилося, що хтось керував тварями. Хтось віддавав їм накази. Я давно про це здогадувався і навіть знав, хто міг би ними управляти, але ніяк не поспішав розкривати свої знання перед другом. Поки що мені було вигідно тримати його подалі від замку.

Аж надто вони зблизилися з Крістіною останнім часом. Так, радник безперечно допомагав дівчині, але я боявся, що вона зверне свою увагу на спокійного і врівноваженого Ельдара. А я не хотів втрачати Христину. Вона була мені потрібна не тільки як друїда. Ця зеленоока дівчина, здатна бути моєю парою, стала для мене чимось більшим. Я хотів лише її.

Так приємно було дивитися на її посмішку, і на те, як вона червоніла, коли я її обіймав чи цілував. Солоденька така. Мій дракон тягнувся до неї, як і я сам. А гармонія із внутрішнім звіром – це найважливіше.

А тут ще й угода, запропонована намісником. Я оттягував час своєї відповіді надто довго, але, схоже, Заурій незабаром сам з'явиться за нею. Невже довговухий про щось здогадувався? А якщо ні, то навіщо йому Христина? Невже щоб розчистити дорогу для своєї доньки? А чи не надто дорого це виходить? Адже те, що гість пообіцяв малахіт, означало набагато більший зиск для нього самого. Невже йому відомо, що Христина – друїда? Але ж звідки? Ні, я не міг їм віддати цю дівчину. Вона дуже цінна як для імперії, так і для мене особисто.

Вже кілька днів я шукав вихід із ситуації, що склалася. І знайшов лише один – я мушу якнайшвидше одружитися з Христиною. І нехай вона все ще не усвідомила того, що нас тягне один до одного. Але я відчув відразу ж її інтерес, і якби не мій друг, то міг і не побачити, якою була насправді моя іншосвітянка.
Тільки от, на жаль, у нас не залишалося часу придивлятися. По-перше, ельфи вміють добиватися того, чого прагнуть. А по-друге, незабаром повернеться Ельдар. І у ньому я бачив свого основного суперника. Але ж Христина належить мені. І я не готовий віддавати її ні ельфам, ні раднику.

Дракон усередині задоволено урчав: «Наша».

Вирішено. Не можна більше зволікати. Увечері я зосвідчуся Христині. Потрібно сходити в скарбницю і знайти сімейну каблучку матері, її отримає тільки моя обраниця. Моя кохана дріада.

Кімната Христини

Я, як і завжди, повернулася до себе, пообідала та взялася за читання наступної книги, треба продовжувати заняття з контролю над магією. Сьогодні імператор здався мені якимсь задумливішим, ніж зазвичай. Може, щось трапилося? Радник? О ні, сподіваюся він у безпеці. За вечерею обов'язково спитаю Іларія про Ельдара. Впевнена, він все знає.

До приходу Міли вже закінчила вивчення перших трьох розділів, збираючись трохи відпочити. Але імператор мав зовсім інші для мене плани. Помічниця широко посміхнулася, таємниче розповівши мені про запрошення від імператора:
- Ви маєте самі з'явитися на цю зустріч. Як щодо цього чудового рожевого плаття з відкритою спиною? Воно вам підійде. А ще я могла б вплести камелію у вашу зачіску. Квітці добре поряд з вами, та й Його Величність явно оцінить, - а чому б і ні? Заодно подякую чоловікові за подарунок.

Після приготувань я попрямувала до саду. Підходячи до ставка, я побачила імператора, що нервово ходив туди-сюди. Його переживання передалися й мені. Невже щось трапилося з радником? Не втримавшись, я прискорила крокування і наблизилася до Його Величності, питаючи на ходу:
- Радник… Ельдар. З ним щось трапилось? - Голос мій тремтів, адже я боялася почути ствердну відповідь.
– Що? - Очі чоловіка розширилися, але він швидко взяв себе в руки. -  А, ні. З ним все в порядку, не переживай, - здається, мені вдалося збентежити монарха.

- Тоді що вас так непокоїть? Чому ви так на мене дивитеся? Щось із зачіскою? Чи вбранням? - Я покрутилася, намагаючись розгледіти недолік.

Все ж таки мені стало набагато легше від його слів, і тепер я знову могла хвилюватися по дрібницях.

- Я хотів поговорити з тобою, Христино. Я розумію, що це все дуже швидко, але ми не маємо часу відтягувати неминуче. Христина, – з цими словами чоловік дістав з кишені штанів маленьку коробочку та відкрив її. Усередині я побачила чудову каблучку, прикрашену невеликим смарагдовим каменем у центрі. Було видно, як пальці дракона нервово стискали прикрасу. - Чи погодишся ти стати мені дружиною перед богами та моїми підданими? – я шоковано завмерла, не знаючи, що й сказати у відповідь.

Західні землі. Ельдар

- Ельдар, ти збожеволів! – один із командирів нервово ходив по намету. – Ще ніхто не перетинав кордон із нашого боку! Ти не можеш знати, що зустріне нас за Гранью!
- Я це розумію, тому й зібрав нараду: мені потрібна ваша допомога. І це прохання, а не наказ. Я лише хотів дізнатися: хто готовий піти за мною і допомогти впіймати ватажка магічних потвор? Цю бійню можна припинити. Скільки може страждати наше мирне населення? Скільки ще наші сім'ї мають втрачати своїх синів під час найжорстокіших проривів? - Я розпалювався все більше і бачив у очах драконів згоду з моїми словами.

Навіть Міран, який щойно виступав проти, зрештою погодився. Вони всі погодилися підтримати мене. Отже, операцію було призначено на сьогоднішню ніч. Нема сенсу відтягувати неминуче. Всі командири розійшлися, і зі мною в наметі залишився лише помічник:

- Упевнений, ви все робите правильно. Я пишаюся вами, пане. Але що ж із імператором? Ви не повідомите йому про заплановану операцію? – Я й сам про це замислювався неодноразово.
- Ні, доповім після. Не хочу, щоб він мене відмовляв. Ми повинні впоратися самотужки, якщо Його Величність не поспішає надсилати нам підкріплення, - чому я розчарований в Іларії?
- А дівчина..? Вибачте мою нетактовність. Може ви залишите для неї листа? Раптом нам не вдасться... - Ронін не закінчив свою промову, але все було ясно.
Він правий. Якщо зі мною щось трапиться, не хочу, щоб Христина сумувала і залишалася в невіданні. Напишу магічне послання і відправлю перед битвою, щоб вона не встигла побігти до імператора.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍