Читати книгу - "Моя ніжна крутихвістка, Марина Тітова"

25. Я. Чогось вартий.

Лютий 2017 року.

Про що мріють дівчатка? Мабуть вийти заміж, народити дітей. Що ще? Не знаю. Можливо тому, що я протилежної їм статі або ж тому, що треба питати конкретну людину про її мрії. А от Юльчиних й не дізнався. І тому наше перше побачення минуло за поїданням роллів Філадельфія. Ну це ж також класика. Всі дівчата, котрі мріють про дітей і білу сукню, мріють і про ролли Філадельфія. Хіба я помиляюся?

Втім, "наше побачення" звучить досить розмито, адже навіть не я був поруч з нею.

Ось вже більше місяця мій племінник Ян спілкується з дівчиною, яку я не можу забути. Повільно, невпевненно, обережно, вперто, стабільно, але відбулося її поступове ослаблення. Дівчинка непідступність, до якої, й на білогривій кобильці, й на собаці кострубатій не під'їдеш, все ж дала нам шанс.

Кожний крок Яника відбувався за моєю згодою. Від нього тільки імпровізація та вигляд надійної людини було необхідним. А ще... вдаване багатство. З розмов по телефону, які Ян записував на диктофон спеціально для мене, ми довідались чимало цікавого про пані Юлі. І те, що їй подавай кручеників на іномарках теж стало ясно. Між слів вливили цей посил.

Перше кохання Юлії — хлопець, з яким вона вчилася на однім курсі в медичному. У дівчини вже тоді була ярко виражена вимогливість та високо поставлена планка для кожного хлопця, що крутився поряд з нею. І далеко не кожний міг претендувати на бажаний Юлі рівень.

Бахтіяр же був найкращим на їх курсі. У всьому. Багатий, розумний, вродливий. Всі дівчата були його. Однак хлопець одного разу примудрився укласти парі з іншим мажором їх курсу, що закохає в себе найбільш неприступну діву, котра мріє про принца і відшиває абсолютно всіх, тобто Юлю. Одногрупники знали, що у неї високі очікування щодо кохання і глузували над цим, іноді кликавши "Попелюшкою", бо ж вона селючка, а багато хоче.

Те, як і чим синочок багатіїв спокушав її, дівчина майже не розповідала, однак зрозуміло, що жести були щедрими, багатозначними, зухвалими. Вона закохалася в нього не одразу, але безповоротньо і надовго. Він безсоромно міг привселюдно виражати свої фальшиві почуття, аж поки відверто не зізнався про спір, який він виграв.

Першою думкою Юлії після такої ганьби було — забрати документи з університету і втекти, але подруги втримали. В кінці-кінців, той падлюка сам припинив навчання в їх університеті, бо переїхав з батьками закордон. Тяжко, важко, та дівчина, котру тепер цькували за все і за ніщо, довчилася та отримала магістра. І, тим більше, вона ще й зуміла знову покохати!

В тому ж самому університеті навчався її наступний обранець. Ще один мажор, улюбленець публіки і фортуни. І в них все було б добре, особливо почуття, які були взаємними, щирими. Хлопець навіть не прагнув затягти сором'язливу панночку в ліжко, віддаючи перевагу культурному відпочинку. Театри, галереї, театри, ресторани. Смарагдовоока легко влилася в елітне коло друзів Владислава, та от з його батьками не потаваришувала. Їм вона здалася простою і меркантильною.

Саме ці люди зіграли з нею нечесну партію. Її хлопця невчасно забрали до армії, бо батьки яро втовкмачували сину істину не бути ухилянтом, з честю приймати досвід життя. А тим часом Юля закінчила навчання і потребувала житло. Влад, відправившись на службу, запропонував їй свою квартиру, подаровану батьками і щасливиця на певний час таки оселилася там, але...

Одного дня її виселив звідти цей самий коханий солдат одним телефоним дзвінком. Звичайно, без допомоги батьків не обійшлося. Вони доповіли сину, що його дівчину вже не раз помічали з іншими чоловіками, яких та водить до квартири.

Ось це і є той шлях, котрий мало не довів красуню до труни. Намагаючись виправдатись перед хлопцем, вона ладна була вкоротити собі вік, клялася і божилася усім на світі, що все це неправда. Та марно... Так і опинилася в депресії.

Я довго не міг скласти думки про неї до купи, дізнавшись таку історію. З одного боку, її було шкода. Над нею знущалися, її звинувачували, глумилися, кидали, витирали ноги... Втім, з іншого боку, це вона обирала саме таких поганців з вищого світу. Їй потрібен був такий, та й не такий.

За вимогами Юлі, які та висувала й Яну, я також помітив цю тенденцію. Тим паче з досвідом і роками її планка стала вище. Відтепер вона не підпускала до себе абсолютно нікого, не впевнившись, що людина заслуговує на її присутність.

Зеленоока влаштувала моєму племіннику такі допити, такі "розбори польотів", що якби не мої вмовляння продовжити гру, Ян би не зміг їх стерпіти. Проте, все вдалося. Вигадавши легенду, що він займає престежну посаду в столиці, а призвіще батьків таке відоме, що він носить інше, щоб бути трохи в тіні, бо сам сором'язливий, Яник призначив Юлії зустріч. Яку проплатив, звична річ, я.

Такий хід операції мені не надто подобався, але я хотів пересвідчитися, що дівчина не для мене. Навмисне робив собі боляче, сподіваючись, що смарагди можуть помітити красу і в простому, проте...

Ян чекав на неї неподалік її будинку на шикарному авто марки Ferrari, яке мені коштувало чималих грошей. Аренда автомобіля тривала три години і за цей час молоді люди в японському ресторані встигли потучити душевні ляси. Юля, отримавши купу компліментів, а також розкішний букет квітів, які, безумовно, теж були придбані за мій рахунок, цвіла й пахла. Кралі була так приємна увага та галантність свого супутника, що вона того ж вечора повідомила його, що це був найкращий вечір за останні роки її життя, що він оживив її й надихнув на нові звершення. Вона не посоромилася сказати людині, котру бачила в реальності лише три години, що була б рада почути про взаємність між ними.

Мені ж цікаво, взаємність у чому? В нещирості? Ян ледь дотерпів до кінця вечора. Вистава мала продовжуватись й далі, однак приїзд небожа до мене в гості виявився одноразовою акцією. Він сам вивалив всю правду того ж дня, висадивши Юлю за три квартали від дому і розповівши, що квіти, вечеря, комфорт — все завдяки відданому фанатові. Тобто мені.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍