Читати книжки он-лайн » Молодіжна проза 🌸💖📚 » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

58
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 21/1

Не встигаю подумати, як вчинити. Треба б вигнати нахабу, бо він адже за мою ногу лапою схопився, і погладжувати приймається. Небезпечно такого невгамовного на робочому місці тримати. Начебто нічого жахливого не робить, але у мене вже щоки горять і мурашки повзуть під колінками. Про поцілунок ще не вчасно згадується.

Скидаю зверху на нього стенд з афішею, який збиралися перед входом повісити.

- Тільки не ворушилися, - прикриваючи рот, прошу футболіста, дивлячись на те, як до мене прямує тато.

- Угу, моя турботлива Зіронько, - лунає з-під стенду басовитий голос.

Скоса перевіряю, повинно пронести. Нехай тільки спробує завчасно вилізти. Тоді що я татові скажу? Ох, краще б вигнала, тепер аж трусить.

- Доню, посади когось і сходи на обід, - тато раптом вирішив подбати.

Терміново роблю зайнятий вигляд.

- Я не голодна. Поки попрацюю, перевірю всі записи. Дуже відповідально ставлюся до своєї важливої посади. Вас теж, Самвеле Маратовичу, напевно, чекає багато справ.

Тато весело гмикає, розмахуючи шнуром від свистка.

- Та нехай почекають. Моя доня не повинна тут стирчати голодною. Он яка худа стала, - головою хитає. Ой, і стенд захитався. Можна подумати, Ведмідь мене теж вважає скелетиною. А я нормальна! Вигадують вони все. - Алько, бігом відправляйся в буфет, я зараз смикну когось тобі на заміну.

Кхе-кхе. Лунає глухе під стендом.

- Кхе-кхе! - ще голосніше відкашлююся, ніби це я тут одна. - Між іншим, я на роботі не доня, я вам Аліна Самвелівна. За інструкцією рано мені пост залишати.

Ну тато сам так казав, що у футбольному клубі він не татко, а тренер на ім'я та по батькові. Нехай і ставиться до мене, як до всіх адміністраторів, тоді не буде виганяти в буфет і всіх просити допомагати мені, а то нетямуща кровиночка втомиться.

Зараз він забув, напевно. Очі викотив.

- Ось воно як! А хто тобі ще недавно соплі витирав хусточкою? Хто тебе на конячці катав, - плескає себе по могутніх плечах. - Та я тобі навіть кілька разів робив хвостики!

Стенд знову захитався. Комусь смішно.

І тата понесло. Ще трохи й до памперсів дійдемо. Хто міняв? Як часто?

- Тато! Ой, Самвеле Маратовичу, ну це було давно.

- Еге, давно. Ти ось тут засинала, - великі долоні витягує. - Приносила з вулиці брудні камінчики і в кишені мені складала. Вірила, що вони дорогоцінні, щастя приносять. Думаєш, викидав? Усе в банці досі зберігається та каракулі теж.

М-м... стискаю губи, щоб не стогнати вголос. Як же хочеться помінятися з Дарським місцями. Там було б простіше приховати, як я червонію. Нестерпно соромно, що наша розмова не залишається особистою, що є, кому слухати. І, судячи з реакції з погойдуванням стенду, дехто не проти й взяти участь.

Та й перед татом подвійно за обман незручно, раптом би він не хотів показувати при сторонніх слабину? Тим паче при своїх підопічних. Вони ж звикли вважати його грізною скелею.

- Гаразд, тренере. Обіцяю, що ще десять хвилинок і відразу побіжу до буфету. І ти не забудь, а то тренування ж скоро.

- Домовилися, Аліно Самвелівно. Ух, як приємно звучить. Відразу зрозуміло, чия ця принцеса. Чия? Чия?

- Татова, - бурмочу, сильно шкодуючи, що Ведмедю не заклеїла вуха. - Тато, ну йди, а то раптом тебе вже шукають, бо ти тут загубився.

Тренер із задоволеним розкотистим реготом нарешті йде. Помітно, що поки в гарному настрої. Але після тренування все може змінитися. Якщо футболісти доведуть.

- Все, вилазь. Тато пішов.

- Ви впевнені, Аліно Самвелівно? - з усміхненими очима Ведмідь вибирається. - Якщо що, дозволяю в кишені до мене складати камінчики. Не соромся, все збережу. На поцілунок обміняю, - і нахабно прицмокує.

- Велика каменюка на шию підійде? - закипаю я.

- Ти гарніше за каменюку, Зірочко. Не називайте себе так. Просто застрибуй, я завжди тільки згодний!

Пф-ф…

Ну ти подумай, який знахабнілий. Мені вже заздалегідь страшно втілювати ризикований план для відкриття мітки. Треба зібратися. Подумки себе струшую.

Аліно, тримайся! З Ведмедем все треба передбачити, тоді є шанс, що вийде. Не розслаблятися, не задивлятися, не заслуховуватися.

- Ти все ще хочеш піти, куди я скажу? - поступово наближаюся до того, на чому нас перервав тато-тренер.

- Так, - впевнено киває і топить чарівною посмішкою. - Чим ти хочеш зайнятися на нашому третьому побаченні? Сьогодні все для тебе! Будь-які бажання!

Видихаю перед відповіддю, до тремтіння хвилююсь.

- Я хочу тобі зробити... масаж.

- Що-що зробити? - очища Ведмедя ще ніколи так широко не розплющувалися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 47 48 49 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"