Читати книгу - ""Каселона". Природний добір, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У сенсі – «він був одягнений»? Так, був. З якого дива Іксу ходити голяка?
А, зрозуміла.
На ньому були чорні туфлі, темно-сірий діловий костюм, біла сорочка та синя краватка. Бренди? Вибачте, ми познайомилися не так близько, щоб я могла побачити ярлики на вивороті.
Я? А що я?
Все, дійшло.
Я обрала вузьку червону сукню до середини стегна. З квадратним декольте та широким поясом. З брошкою. З відкритою спиною. І високу зачіску, точно. Бордові туфлі на вражаючих підборах. Яскравий макіяж і пряні парфуми. І сережки. І кольє. І сумочку. І безшовну білизну. І хтось помітив, що я зараз озвірію?
Бренди? Щойно заплатять за рекламу, назву всі до одного.
Продовжимо?
Яскраво світив місяць, і в його ніжному сяйві навколишній світ здавався нереально прекрасним. Я тримала свого супутника за руку і розпитувала про сім’ю, роботу, друзів, захоплення… Він відповідав неохоче, однак відповідав же, так? Його батьки та двоє молодших братів живуть далеко за межами Імодалісу, серед найкращих друзів – мій, напевно, ворог, робота засекречена, хобі – онлайн-гра «Вперед, дурні!» та декоративне ковальство.
Ми перетнули міст Живої Лози і потрапили на мальовничу галявину диких квітів. Я зізналася, що теж граю, але застрягла на п’ятдесят шостому рівні – там, де треба пройти вогняного монстра з безліччю життів. На форумах пишуть, це неможливо зробити без грошового апгрейду, проте Ікс поділився кількома хитрощами і назвав чит-код для лінивих. Ікс, до речі, на сімдесят третьому.
Потім я повернулася до палацу, бо мого супутника викликали на службу.
На цьому, гадаю, все.
Ой, справді, обіцяні поцілунки та захід сонця! Люди, що б я без вас робила? Ледве не забула про найважливішу частину випуску.
Увага! Дозвольте відрекомендувати Віту Лебідь, волонтерку із заповідника «Птаорі», розташованого на острові Тікоміта. Ця дівчина прибула на Імодаліс звідкись із центральних систем і присвятила себе порятунку… Ну, так, ви правильно здогадалися. Віта дбає про молодих птаорі – тих милих рогатих звірят, що лижуть одне одному мордочки на задньому плані.
Звичайно, вони не цілуються у прямому сенсі слова, а злизують залишки корму і мошкару, що злітається на запах їжі, але Орден Чистоти… Це якесь місцеве відгалуження секти шанувальників Сестрички Лу, ненормальне навіть за їхніми власними мірками. Загалом, Орден Чистоти вбачає у цих пухнастих червонокнижних ендеміках страшу розпусту і активно скорочує їхню популяцію.
Так, за таке не просто штрафують, а відправляють добувати алланіт без права на апеляцію, але адептів Ордену тисячі, а птаорі залишилося лише триста.
Ні, я не закликаю нікого вбивати! Відкладіть промені смерті, візьміть дубину освіти!
Жарт. Жарт, зрозуміло вам?! Жарт!
Модераторе, закривайте коментарі, поки там не організували заколот!
Усім добра і ну вас нафіг! Побачимось, якщо король не запустить мене на орбіту без скафандра за підбурювання до масових заворушень.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Каселона". Природний добір, Олена Гриб», після закриття браузера.