Читати книгу - "Чому люди тупі? Психологія дурості"

в депресію. Є, до речі, теорія, що сни можуть відігравати роль репетицій загроз чи ситуацій, які нас хвилюють, для того щоб ліпше підготуватися до них у реальному житті, щось на кшталт вакцини, яка запускає вироблення антитіл, готових захищатися проти можливої атаки вірусу.

Крім цієї функції «віртуальної реальності», що готує до дії, сни можуть допомогти нам перетравлювати емоції, знімаючи зі спогадів емоційну «обгортку» і залишаючи тільки важливу інформацію (сам спогад, звільнений від супутніх емоцій). Канадський психіатр Тор Нільсен припускає, що сни допомагають зменшити негативний вимір тривожних чи травматичних переживань, реактивуючи їх разом з нейтральними елементами в сценаріях снів. У цьому процесі задіяні дві мозкові ділянки: мигдалина, розташована в глибині мозку, і медіальна зона префронтальної кори, розташована попереду. Реактивація тривожного елемента активізує мигдалину, запускаючи почуття страху, добре відчутне у сні. Медіальна зона префронтальної кори дає можливість емоційного аналізу ситуації (тривожний елемент реактивується в іншому контексті, нейтральнішому, не такому тривожному) і вгамування страху. За цією моделлю, якщо емоції надто сильні чи психологічний стан нестійкий, негативні емоції розбудять сонного: сон перетворюється на кошмар. Отже, кошмари — це провал процесу лікування емоцій уві сні.

Дурість снів, сонний інтелект?

Спробуймо розгадати загадку. Уявіть двох чоловіків на відстані кількох метрів один від одного. Вони спостерігають за трьома коровами, що притулилися до огорожі. По огорожі раптом проходить електрострум, і корови підстрибують. Один бачить, що корови підстрибують точно одночасно. Другий стверджує, що вони підстрибували одна за одною. Пристрасті розпалюються, і доходить до рук. Хто має рацію, хто помиляється?

Ця безглузда суперечка наснилась була Альбертові Ейнштайну, і він так перейнявся цим сном, що той надихнув його через кілька років на створення теорії відносності, яка показує, що час і простір не абсолютні й можуть деформуватися. Отже, обидва чоловіки мали рацію. Не така вже й безглузда ця історія про корів! І Ейнштайн не єдиний, кому сон послужив музою для творчості. Твори мистецтва (роман «Франкенштейн», легендарна пісня «бітлів» Yesterday), винаходи (швацька машинка) і великі наукові відкриття (будова молекули бензолу, значення нейромедіаторів у нейронній взаємодії) — всі з’явилися завдяки натхненному впливу снів.

Численні дослідження показали, що наш реальний досвід (спогади) реактивується у фазі повільного сну, де здійснюється його закріплення, мов той актор, який повторює свій текст, щоб ліпше запам’ятати. Ми вважаємо, що у фазі швидкого сну, яка йде слідом (і, можливо, в процесі снів, якими вона супроводжується), мозок імпровізує, перестрибуючи від однієї асоціації до іншої, що створює можливості для реорганізації наших спогадів і появи нових ідей, які можуть виявитися плідними після пробудження. На користь цієї гіпотези говорять свідчення багатьох людей у стані свідомого сну, себто тих, хто знає, що спить у цей момент, а деякі з них здатні частково міняти по ходу сценарій свого сну. Ці справжні сомнонавти розповідають, що нерідко використовують унікальну свободу, яку надає їм стан сну, щоб шукати розв’язання своїх творчих проблем (наприклад, розв’язати складну математичну проблему чи створити модель).

Як ми бачили, сни міцно зв’язані з нашими денними переживаннями. З цього витікає, що: 1) справді неможливо уникнути довколишньої дурості та 2) дурень удень має схильність лишатися дурнем і вночі. Та хтозна? Завдяки творчій силі снів, може, й дурень спроможеться на геніальне осяяння?

Найбільша дурість — це вважати себе розумним.

Зустріч з Жаном-Клодом Карр’єром письменником і сценаристом

♦  Якось ви сказали мені, що відрізняєте глупство від дурості. У чому різниця для вас?

Я таке сказав?

♦  О, так! А що, це була дурість?

Може, й так. Скажімо, глупство завжди категоричне, нахабне: ми стверджуємо щось цілком ідіотське, але з певністю й дуже авторитетно. Глупство завжди дуже впевнене в собі, дурість натомість часом припускає сумнів. Я сам можу говорити дурості щодня, як усі, але намагаюсь не говорити забагато глупства, тим більше що деякі з них роблять багато шкоди. Ще й сьогодні, коли ми кажемо, що деякі категорії людських істот не схожі на інші, це водночас дурниця й глупство, але насамперед глупство, бо ми знаємо, що це неправда. Якщо хтось стверджує, що Сонце — найбільша зірка у всесвіті, це дурниця, от і все, через невігластво. Якщо ж хтось буде уперто триматися за це всупереч очевидності, то вже справжнє глупство, яке наближається до фундаментальної дурості. Але найбільше дивує, коли дурень говорить розумну річ. Таке трапляється…

♦  Глупство — це переконання, яке вважає себе знанням?

Іноді так. Я не можу сказати, що всі люди, які брали участь у церковних соборах, щоб установити «істини», були ідіотами: вони мали інтелект своєї доби і міркування своєї доби. І все ж вони дійшли до виразів на зразок «триєдність», а це таки доволі близько до дурості… Ключову фразу мого «Словника глупоти» сказав монсеньйор Келен, паризький архієпископ, на початку XIX століття, після поразки Наполеона. Він оголосив колишнім емігрантам, що повернулися з Бурбонами й зібралися в соборі Паризької Богоматері, що «Ісус Христос був не тільки сином Божим, але й з прекрасної сім’ї по материнській лінії». Глупіше не придумаєш! Флобер казав, що «глупота полягає в бажанні вивести мораль». Сказати щось остаточне, що не зрушиться ніколи. Ми живемо в постійному русі знань, ідей, почуттів, нашого сприйняття світу й себе самих, наших відчуттів… отож прагнути закріпити речі раз і назавжди, «це отак», хоч про що йдеться, — це глупство. Безперечно. Бо все постійно змінюється.

♦  То сумнів може слугувати ліками проти глупства чи проти дурості?

Він просто необхідний. Наука весь час сумнівається: коли я працюю з науковцями, а це трапляється доволі часто, вони кажуть, що наукова істина живе з десяток років. А от віра, вона не сумнівається ніколи. Це власне її головна ознака: сумнів апостола Хоми — великий гріх! «Ти пристав до групи, що вірить у цю істину. Якщо ти маєш нещастя сумніватися в ній, тебе виженуть». А можуть і вбити.

♦  Це формула «Credo quia absurdum» — «Вірую, бо абсурдно»?

Це інше. Релігійні істини, наприклад, триєдність Трійці (треба прийняти, що Бог «один» і «троє»), — це таємниця, це абсурдність. Жоден людський розум не міг вигадати такого: тому що це правда, і якщо це абсурдно для нас, то це чудо. Але забуваємо, що саме ми вирішили, що це правда… Сьогодні важко в це повірити, але я знав у своєму поколінні переконаних комуністів з близьким станом духу. Цитати з Карла Маркса, Енгельса