Читати книгу - "Пора серця. Листування"

публічні читання, одне з них навіть до Відня (!), на ранкову виставу в Бурґтеатрі{630}; але я втомлений від читань, всі ці листи залишаються поки що без відповіді; крім того, я отримав посаду німецького лектора{631} в Еколь Нормаль, не останньою чергою через пов’язану з нею місячну платню. Гадаю, мені слід уже пробитися крізь надто тривале мовчання{632}.

На все добре, Інґеборґ!

Пауль

Додаток: виправлена від руки верстка фрагментарної публікації перекладу Поля Валері «Юна парка» для журналу «Ноє Рундшау».

141 {633} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 22.9.1959

22.9.59{634}

Одне прохання, Інґеборґ: чи не могла б Ти повернути мені «Юну парку»? Я саме бачу, що не вніс коректури в машинопис…

Як ведеться Тобі? Добре, сподіваюсь, що добре.

Пауль

142 {635} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 28.9.1959

Кірхґасе 33{636}

Цюрих, 28 — 9 — 59

Паулю,

пробач, що я ще не відповіла. Цими днями я перебираюсь до Цюриха, у невелику квартиру, де працюватиму; вона нам дісталася випадково. Макс залишається в Уетіконі, я, звісно, теж, однак на такій близькості одне від одного нам ніяк не вдавалося взятися до роботи. Це рішення прийняте в спокої, воно не міняє нічого.

До «Юної Парки» я зробила для себе декілька приміток{637}; чи можу їх Тобі надіслати?

С. 3-я, 16-й рядок:

Дух — він не настільки чистий, щоб (чи не був би цей порядок слів кращим?)

С. 5-а, 3-й рядок знизу:

Щока горить, немов палахкотів на ній і т. д. (-ів, чи ні? бо в Твоєму варіанті можливе змішування з теперішнім часом)

Остання сторінка, 4-й рядок:

Моє чуття…, немовби спало — (тут «немовби», бо інакше можна було б думати про імперфект.)

Оце й усе. Переклад має бути дуже важким, при такій обмеженій свободі пересування. Він гарний.

Я не приїду до Вупперталю{638} (здається, я й не отримала запрошення).

Не знаю, що сказати до твоєї посади викладача{639}; мені дуже шкода, що Ти повинен займатися цим, однак, можливо, це буде добре, принаймні на час очікуваної безмовності, як діяльність. Напиши мені, чи робота ця стерпна й не надто обтяжлива.

Прощавай, Паулю.

Інґеборґ

Писатимеш мені на Кірхґасе? Я перебираюся туди 1-го жовтня, це старий будинок, він має назву «Штайнгаус» і найвищий у місті, поміж будинками Цвінґлі{640}, Бюхнера{641} й Ґотфріда Келлера.

Додаток. Верстка для часткової публікації в «Ді Ноє Рундшау» «Юної парки» Поля Валері в перекладі Пауля Целана з власноручно доданими коректурами перекладача.

143 {642} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 17.10.1959

17.Х.59

Люба Інґеборґ,

додана рецензія{643} надійшла сьогодні вранці — будь ласка, прочитай і скажи мені, що Ти про це думаєш.

Пауль

143.1 Додаток (Ґюнтер Бльокер, рецензія на збірку «Мовні ґрати»)

ВІРШІ ЯК ГРАФІЧНІ СТРУКТУРИ

Заголовок нової збірки віршів {644} Пауля Целана надзвичайно точний і водночас викривальний. Тонкі лінеатури цих віршів насправді є мовними ґратами. Виникає, щоправда, запитання, що ж можна побачити крізь ці ґрати. На це запитання — як завжди в Целана — дуже важко відповісти, оскільки його лірика вельми рідко стосується реального об'єкта. Зазвичай її вербальна філігрань розвивається як прядиво якоюсь мірою із самих мовних залоз. Багатство метафор Целана загалом ані добуто з реальної дійсності, ані служить їй. Поетичний образ як глибше осягнута, прискіпливіше побачена й чистіше відчута реальність є для