Читати книгу - "Українська література 17 століття"

не зле молімося, всю мисль до бога обернувши, одпускаючи людєм урази свої, з вірою такою, же дасть нам бог, чого потребуємо, з покорою, не з гор-достю, по-фарисейську, з милосердієм слухаючи просьби людської, приказання божії заховуючи, о слушную реч просячи, вшелякого гріха вистерігаючися». Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай к тому казанню.

Можеш з єдного казання часом ексордіум альбо конклюзію взяти і учинити з нього наррацію в другом казанню.

Наприклад, в першом казанню моєм на стрітеніє господнє ексордіум починається: «Мовив Христос: «Не требуют здра-iu.iif врача, но болящій», і проч. Там знайдуються розмаїтії хороби, которії Христос улічав. З того ексордіум можеш учи-мпти наррацію в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю ^-гу по сошествії святаго духа, где з Євангелія положи тема такоє: «Прохождаше всю Галілею Ісус уча на сонмищах нх и пропов-Ьдая евангеліє царствія, и исц'Ьляя всяк недуг п всяку язю в людех» [Євангеліє від Матфея, гл. 4, ст. 23]. В наррації вилічай розмаїтії хороби, которії Христос тепер улічаєт в людєх. Називай пишних людей опухлими; лінивих — паралітиками; лакомих — скорченими; заздросли-вих — на фебру хоруючими; нечистих вшетечников — трудо-ватими; немилосердних — руку сухую маючими; злий розум і полю злую маючих — хромими на обі дві ноги; глухими — неслухаючих слова божого; сліпими — несправедливих; німими назови тих, которії не сповідаються гріхов своїх. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.

Так же і конклюзію з казання 2-го мойого на святого Іоанна Крестителя можеш взяти і з неї наррацію учинити в казанню, котороє схочеш повідати в недєлю 4-ю по сошествії святаго духа, где положи тема такоє: «Сьінове же царствія изгнаньї будут вь тму кром'Ьшнюю» [Євангеліє від Матфея, гл. 8, ст. 12]. В наррації повідай, же для тих причин стручаєт бог людей од царствія небесного, для которих стручаєт і од царства земного. Навходоносора струтив за гордость з царства земного, Саула за непослушенство, Валтазара за п’янство, Ровоама за окрутенство, інших стручаєт бог з царства за несправедливость, інших стручаєт за розпутноє і вшетечноє житіє. Так і од царства небесного одтручаєт бог людей за гордость, за непослушенство, за п’янство, за окрутенство, за несправедливость і за розпутноє і вшетечноє житіє. Ексордіум і конклюзію ведлуг волі своєї придай до тої наррації.

Жеби-сь лятвій і рихлій могл учинити казаннє на недєлю якую-кольвек, читай мої казання, которії в недєлі нікоторії написав-єм. Що тут знайдується в прецептах, то єст в науці, тоє все там в екземплях, то єст в прикладах, ясній показано єст і протолковано.

Спитаєт кто, як может з малої часті великоє казаннє учинити. Одказую. Треба тую часть казання ампліфікувати, розширяти. Треба придавати до неї приклади, подобенства, сентенції, фікгури, доводи рознії з Письма Святого, з учителей церковних. То малая часть великим казаннєм зостанет.

Кгди повідаєш казаннє, гляди того, жеби-сь людей не примів мовою своєю до десперації, до розпачі. Можеш їх на казанню своєм засмутити і устрашити, мовячи, же такії, которії злоє чинять, неба не доступить. Але по тім потіш їх, учини їм надію збавенія, єсли ся покають і перестануть злоє чинити. Читай моє второє казаннє на святого великомученика Георгія. Там наррація моя может кого засмутити і устрашити, бо в наррації рознії суть знаки, же немного людей будет в небі, больше будет в пеклі. Але конклюзія людей потішаєт і зба-вення їм надію чинить, бо в конклюзії написано, же много єст на світі жидов, турков, татаров, аріянов, несторіянов, адамітов, монотелітов і інших поганов, геретиков і людей невірних; тими бог пекло наповнить. А ми, православнії хрис-тіяне, міймо всі такую надію, же будемо збавлені і доступимо неба, бо віримо в правдивого бога; тілько єще при вірі міймо добрії учинки, а єсли в гріхах яких знайдуємося, сповідаймося їх і покуту за них чинімо, то доступимо всі збавлення вічного, і прочая.

Читай єще первоє казаннє моє на святого пророка Ілію. Тоє багатих людей может засмутити і устрашити, бо там написано, же багатії не могуть внійти до неба, для того, же бога запоминають, же псуються, розпустними стаються, же злим способом набивають багатства, же зле багатства заживають. По тім тоє казання людей багатих потішаєт і о збавен-ню їм вонтпиТчи не кажет, бо там далій написано, же многії люде багатії били на світі. Константин, великий цесар кгрець-кий, Володимер, монарха руський, Іоанн Милостивий, пат-ріярха александрійський, єднак ся в небі знайдують, бо оні в багатствах своїх бога не запоминали, не псувалися, добрим способом багатства набивали і добре багатства свойого заживали, і прочая.

Старайся і ти, жеби-сь, засмутивши і устрашивши людей мовою своєю, по тім їх потішив збавенієм, которого, покаяв-шися, могуть доступити; старайся, жеби-сь їх не привів до одчаянія, до.розпачі, бо то гріх єст великий против духа святого. До того з розпачі Саул мечем пробився, Іюда обвісився; і тепер многії задають самі смерть собі. За чім, жеби-сь ти не бив того гріха чужого учасником, не приводи нікого до одчаянія.

Конець чинячи тоєї моєї праці, даю тобі такую раду. Читай книги і, що хорошоє вичитаєш, нотуй собі і до свойого казання аплікуй.

До того читай второє казаннє моє на святого Іоанна Богослова, которого я вихваляю през десять предикамента філософськії. Там з кождого предикаменту можеш концептов много собі взяти і цілоє казаннє з єдного предикаменту можеш написати і повідати. Знайдеш у мене цілоє казаннє з єдного предикаменту од коликості, написаноє на святого Іоанна Крестителя, бо там все казаннє первоє пока-луєт, же святий Іоанн Креститель великий бив при нарожен-іпо, великий за живота, великий і по смерті. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од яковості, цілоє казаннє, учиненоє на воведеніє пресвятої богородиці, бо там все казаннє первоє учить, же пресвятая богородиця пієнкная єст на душі, для того, же цнотами душу свою приоздобила, і для того, же не маєт жадного гріха на душі своїй, которий душу шпетить, і для посту свойого, і для молитви своєї. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од чинення, цілоє казаннє, написаноє на святого архієрея Николая, бо там все казаннє первоє учить, же святий Николай зрахував тоє, що єще не било, зо-брав розкропленії каплі, озеленив сухії цвіти, одтворив запертая хранилища і випроводив затвореннії в них вітри і намалював образ голосу. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од терпенія, цілії казання, учиненії на страсті Христові, бо там обоє казання о Христовом терпенії написані суть. Знайдеш у мене з єдного предикаменту, од місця,