Читати книгу - "Небо над Іраном ясне"

совість, наша країна не була б в тому положенні, в якому вона перебуває сьогодні, і завтра їй би не загрожувала ще гірша доля. Боже борони. Контроль над університетами захопили люди, які самі є паразитами, посібниками імперіалістів і поводяться по-лакейськи. І все це через одну персону, наприклад якщо лектор або професор університету побажає висловитися, йому не дасть зробити цього орган безпеки, що діє відповідно до наказів "його Імператорської Величності". Якби наші університети були справжніми університетами, то студенти могли би говорити правду, і поліція не переслідувала би їх. Що вона робить! Б'є дівчат, б'є хлопців, садить до в'язниць. І все це тому, що університети не мають незалежності. У нас немає університетів. Університети, контрольовані однією людиною, не можна називатися університетами. Вчитися потрібно у вільній обстановці.

        Якби парламент був справжнім, справедливим, якби він був знаряддям в руках праведників, хіба члени його дозволили б собі голосувати за такі закони, які були прийняті? Хіба вони дозволили б затвердити "законопроект про капітуляцію", який дав імунітет американським військовим радникам, піддавши приниженню Іран? У нас немає парламенту. Члени парламенту призначаються. Це просто група агентів, функціонерів органів безпеки, яка сама себе назвала "парламентом". Всі вони агенти. Якби вони були незалежними, якби їх обирав народ, якби парламент був національним парламентом, то він ніколи не дав би режиму закуповувати стільки зброї, скільки її отримують, він ніколи б не міняв нашу нафту на зброю, якою ми самі не вміємо користуватися.

        Ця зброя ставить нас у глухий кут, і керівництво змушене запрошувати американських радників і експертів, щоб вони показали нам, що робити з нею. Але ці експерти не хочуть показувати нам, як нею користуватися. Вони такі тварини, що не задовольняються цим. Вони приїжджають сюди і отримують шалені оклади. Ми не знаємо, скільки вони отримують в місяць і не можемо навіть уявити собі цього, ми знаємо лише, що їх занадто багато в країні. Число їх, включаючи сім'ї, становить сотні тисяч. Кажуть, що шістдесят тисяч отримує величезну платню від нашої держави… Режим виймає гроші з кишень бідняків і зсипає їх в кишені багатих людей. І навіть при цьому вони не навчають наших військових належним чином! Вони бажають, щоб наші збройні сили залишалися на колишньому рівні, щоб вони могли робити з ними, що їм завгодно.

        Якби у нас була незалежна армія, замість паразитуючої, вона б не дозволила цим радникам в'їхати в країну і розпоряджатися. Армійські офіцери не були б простими маріонетками в їх руках. Але наша армія - несправжня армія. Всі збройні сили контролюються однією людиною, розбещеною людиною, яка, в свою чергу, розбещує інших. Як кажуть, одне гниле яблуко може зіпсувати цілий кошик.

        Розкладання в Ірані породжується ним, але спробуйте сказати це при існуючому гніті. Всі говорять - агенти, агенти! А хто віддає накази агентам вбивати людей? Хто наказав їм зробити наліт на медресе Ходжата і вбити там семінаристів? Хто закликає встановлювати кулемети на перехрестях доріг і відкривати вогонь по людях? Крім цієї мерзенної людини може хто-небудь віддавати такі накази? Будь-яке розкладання починається з нього. Хіба парламент має право сказати слово без дозволу цього мерзотника? Хіба армія має право сказати слово без його дозволу? А наші судді хіба вільні? Чи є у нас незалежна судова система? Якщо судді кажуть, що не можуть справляти свої обов'язки, спираючись на право, тоді навіщо вони стали суддями? Ви зробили помилку, ставши суддями, то розпрощайтеся зі своєю професією. Тепер всюди в країні зброя в руках неправедних, всяке розкладання починається з шахського двору, і тому цю людину необхідно усунути. Я не розумію, чому наша армія спить. Чому вона дозволяє принижувати себе? Всього через кілька днів після від'їзду цього жахливого Картера режим почав каральні дії. І це лише початок. Якщо люди дадуть шахові волю, він піде далі не зупиняючись ні перед чим. Нарікання народу чути у всьому світі, всі радіостанції говорять про це. Нехай власне радіо режиму говорить, що хоче, народ більше не обдурити. Нація пробудилася. Ваша Величносте, народ прокинувся. Якби це було не так, базари б не закривалися. Кажуть, і це було офіційно підтверджено режимом, що в четвер тегеранський базар закрився в знак протесту. Тегеранський базар закривається не часто, це не звичайна подія. Почуття і пильність народу стали причиною цього. Пан, який зазвичай говорить: "Усі згодні зі мною", повинен озирнутися - базари Тегерану, Ісфахану та Шіразу активно протестують проти його дій, і це тепер стає способом нашого життя.

        Я сподіваюся, що всі верстви населення, будь то улеми і муджтахіди, семінаристи або базарні торговці, особовий склад армії або державні службовці, які постраждали через цього мерзотника шаха, об'єднаються, і що наші політичні організації не будуть працювати поодинці, стануть співпрацювати одна з одною, як це було під час зовсім недавнього інциденту, коли вираз антипатії був підтриманий не тільки деякими політичними об'єднаннями, але й улемами, базарними торговцями, студентами… усіма верствами суспільства. Навіть іноземці надсилали телеграми з Америки і Європи з вираженням антипатії до режиму. У них йшлося про те, що під час недавніх подій було вбито триста чоловік. Я сподіваюся, що всі фронти стануть пліч-о-пліч. Якщо нація об'єднається в усіх значеннях, ці неправедні люди будуть роззброєні, і бику зламають роги. Опозиціонери не повинні сперечатися один з одним або навмисно вишукувати причин для розколу. Вони не повинні схоплюватися один з одним через дитячі образи чи з дріб'язкових причин. Розбіжності створюються тими, хто хоче, щоб і народ цим займався. Вони отримують вигоду від відсутності єдності в народі. Всім треба об'єднатися, всім. Всі повинні стояти пліч-о-пліч і, Бог дасть, силою Божою і нашою єдністю коріння розкладання буде вирваним.

        Я бажаю всім благословення Божого. Я висловлюю свою вдячність усім верствам населення, яке стало пліч-о-пліч з улемами ісламу. Я дякую всім фронтам і особливо великим улемам і благородним торговцям базару. Я дякую їм всім і закликаю молитися за іслам, зміцнювати і об'єднувати фронти, разом домагатися однієї мети, яка полягає в тому, щоб вкоротити руки гнобителів та іноземців і добитися процвітання країни. Руки іноземців повинні бути вкорочені, ресурси країни повинні бути використані для підтримки незаможних і для користі країни. Всі справи країни треба виправити, привести в порядок. Цього не зробити, якщо не роззброїти режим, і я сподіваюся, Бог дасть, так і буде.

        Світ з вами і з нами благовоління Господа.

ПРОМОВА ДВАДЦЯТЬ СЬОМА

        Виголошена 18 лютого 1978 року в мечеті шейха Ансарі у