Читати книгу - "Вона"

підтримувати розмову.

— Ні…

Марі вирішила не розпитувати чому. А Стас більше не промовив ані слова. Вона знала, що ще дуже рано для того, щоб бити на сполох, тому вони просто збирали хмиз і за декілька хвилин повернулися до своїх з повними оберемками.

— Ну, що вдалось, щось розвідати? — Анна підбігла до Марі, щойно та поклала хмиз.

— Окрім того, що він ймовірно нас не долюблює… нічого.

— ЕХ… — Анна похмуро видихнула.

— Це трапиться, коли ми всі будемо біля багаття.

— А отже, скоро, — Анна насупилась ще більше.

Усі вже повечеряли, прибрали за собою і тепер неспішно почали всідатись біля вогнища. Хтось взяв гітару і збирався заграти, і всі бажаючі купчились біля виконавця. Тільки дівчатам шматок в горло не ліз. Марі так нудило від хвилювання, що вона навіть дивитись на їжу не могла. Марі все гадала, чи буде так завжди? Чи завжди це буде так страшно? Чи завжди вона буде почувати себе такою незахищеною і слабкою. Шкода, що вона тієї миті ще не знала, що лише за рік вона вважатиме, що єдине, що вона робить відмінно, це боротьба з потойбічними істотами. Можливо, тепер це додало б їй сил. Та людина не в змозі бачити майбутнє, і хтозна, чи це б її переконало, що воно того варте.

Анну покликали, вчителі, щось допомогти. І Марі відразу відчувала себе геть слабкою, друзів не було, що вона могла сама вдіяти?

— Марі, як тільки, побачиш щось підозріле, дай знати, не йди сама, — Анна була схвильована.

— Добре.

Марі пильнувала за Стасом. Раптом вона побачила, як він підвівся біля багаття. Розвернувся і попрямував до лісу. Ніхто не звернув жодної уваги, адже в ходити туалет саме туди — звичайна справа. Та Марі відразу все розуміла. Усе почалось.

Марі швидко озирнулась, але ніде не бачила Анну. Вона в одну мить прийняла рішення. Вона піде за Стасом, і Анна, побачивши їх відсутність, все зрозуміє. Марі рушила за Стасом.

Здавалось, що пройшло не більше хвилини, як Марі пішла слідом за Стасом, але видно він уже зник у темряві. Марі прискорила ходу, адже протягом дня, вона намагалась запам’ятати шлях, яким вони прослідують вночі. Тому понад усе намагалась не зійти з дороги і рухатись якомога швидше. Ось, нарешті вона побачила Стаса, який, здається, не чув, що до нього наближається Марі.

— Стас! — Марі вхопила його за руку. Він повернувся, і в темряві Марі ледь розгледіла його затуманені очі. Здається, він навіть її не впізнавав. — Стас, ти куди??? — Стас мовчав, але Марі схоже на те, зрозуміла, що відбувається.

Зараз вона чула не шум вітру, а голос дівчини, що зливався з ним. Вона відразу зрозуміла, хто це. Та лише не розуміла як діяти, тому вирішила будь — що не пустити Стаса далі. Це був для Марі план на спасіння Стаса.

— Ти його не отримаєш! — якось навіть несподівано для себе голосно сказала Марі. І ще більш несподівано отримала відповідь.

— Ти так думаєш? — холодний голос у вітрі говорив з нею. А Стас різко відвернувся від Марі і рушив у ліс.

Марі вхопила ще сильніше Стаса за руку і вперлась ногами в землю, але той не відчував цього, він просто намагався йти далі. Марі не знаючи, що робити, просто вчепилася і тягла його назад. Але Стас був від неї набагато сильніший. Марі в цю мить було байдуже, що про неї подумають, тому вона почала несамовито кричати.

— Допоможіть!!! Допоможіть!!!

При цьому вона вчепилась у Стаса ще міцніше. Проте її крик, здається, тільки розгнівав хлопця.

По лісу прокотився самовдоволений сміх. З ними явно грались. Раптом він з неймовірною силою віджбурнув Марі. Вона відлетіла і впала на землю, вкриту листям і гіллям.

Безсумнівно, вона перебувала в стані шоку, адже зіскочивши на ноги, знову кинулась на Стаса. Марі продовжувала кричати.

— Допоможіть!!! Ми тут!!!

Але ж де допомога? Ніхто не йшов. Стаса по всьому було видно ці крики не абияк розгнівали. Він вхопив Марі, що стояла за ним і тримала його за праву руку, своєю лівою рукою і жбурнув її перед собою. Марі з жахом в очах побачила, як Стас рухався на неї, наче бульдозер і, здається, і справді мав намір зрівняти її з землею.

Марі підсвідомо почала відповзати назад, при цьому щосили кричала по допомогу.

— Допоможіть!!! Допоможіть!!!

Стас вже налетів на Марі. І, коли вона майже змогла підвестись на ноги, він схопив її прямо за плечі і знову кинув на землю. Марі відчувала себе абсолютно безсилою. Проте здаватись вона аж ніяк не збиралась. Вона зібрала всю свою силу, щоб ще раз закричати, але їй вдалось видавити лише хрип. Бо в цю мить сильні руки Стаса стискали її горло. Марі почала борсатись. Й зовсім знесилена від падінь, вона безрезультатно розривала руками повітря і рила ногами землю. І з кожною секундою її рухи уповільнювались, в очах щосекунди темнішало, свідомість поринала в забуття. Марі з останніх сил намагалась будь що не втратити свідомість, хапалась за останню надію… Єдине, що лунало в її голові в цю мить: «Жити, так хочеться жити, невже це і все, невже це кінець!!!» Темрява огорнула її…

Розділ 36
Шанс на щастя

Марі увесь наступний день провела як завжди: тренування, за тим стрільба. Сьогодні Назар з нею не поїхав. І вона могла спокійно поринувши у свої роздуми, згадувати нічну зустріч з Тарасом. Вона намагалась згадати його запах, згадати кожне його слово, але все розвіялось, наче сон. І на мить Марі так і здалось. Тому повернулась вона вже в гіршому настрої. Зайшовши в дім (в цю мить він здався їй порожнім), спокійно піднялась сходами нагору і відкрила двері до своєї кімнати. Раптом Марі завмерла і озирнулась навколо. Це не був її дім, але й