Читати книгу - "Пришестя роботів: техніка і загроза майбутнього безробіття"

При застосуванні такого методу студенти отримували б академічний залік не через відвідування занять, а завдяки проходженню конкретних оціночних тестів, які продемонстрували б їхню кваліфікацію й компетенцію з конкретних питань. Компетенційно-орієнтована освіта (КОО) (Competency-based education, СВЕ) була запроваджена в Західному губернаторському університеті — інтернет-закладі, ідея заснування якого була вперше озвучена під час конференції, в якій брали участь губернатори дев’ятнадцяти західних штатів США. Свою роботу Західний губернаторський університет розпочав 1997 року, і станом на 2013 рік у ньому навчалося понад 40 тисяч студентів, багато з яких — це дорослі люди, які прагнули отримати диплом про вищу освіту, завершивши своє навчання за тією чи іншою програмою, яку вони розпочали й кинули кілька років тому; є й такі, що бажають розпочати нову кар’єру. Принцип компетенційно-орієнтованої освіти набув великої популярності у вересні 2013 року, коли Вісконсинський університет оголосив про запровадження компетенційно-орієнтованої програми, після проходження якої будуть видаватися дипломи.

Може статися так, що МВДК і КОО будуть природним чином доповнювати одне одного, бо їхнє поєднання, загалом, дає змогу відділити процес навчання від отримання атестата. Такі проблеми, як підтвердження особи студента і шахрайство будуть вирішуватися лише під час оціночного тестування. Може навіть з’явитися можливість для венчурних фірм узяти участь у тестуванні й видачі атестатів, повністю уникаючи при цьому такої непростої й недешевої справи, як організація навчального процесу. Студенти з високою мотивацією матимуть змогу вільно користуватися будь-якими наявними ресурсами — включно з МВДК, самоосвітою чи традиційними методами навчання — для набуття компетентності, а потім проходити оціночне залікове тестування, організоване відповідною фірмою. Такі тести можуть бути вельми жорсткими і діяти як своєрідний фільтр на кшталт вступних екзаменів до елітарних ВНЗ. Якщо така новопостала компанія зможе заробити собі солідну репутацію, видаючи атестати лише висококомпетентним випускникам, і якщо (а це є, певно, найважливішим чинником) вона зможе зав’язати міцні стосунки з відомими й впливовими роботодавцями, щоб на їхніх випускників був попит на ринку праці, то така компанія зможе накопичити потенціал, достатній для здійснення докорінних змін у галузі вищої освіти.

Щорічне опитування керівних посадовців у майже трьох тисячах інститутів та університетів Сполучених Штатів виявило, що впродовж 2013 року ті сподівання, які покладалися на майбутній розквіт МВДК, значно послабилися. Майже 40 % опитаних зауважили, що масові дистанційні курси не є надійним методом навчання; під час опитування, проведеного попереднього року, таку думку висловила лише чверть респондентів. Видання Chronicle of Higher Education також опублікувало вельми безрадісний звіт про поточні результати реалізації проекту дистанційної освіти, в якому зазначалося, що «за минулий рік МВДК не вдалося досягнути якихось істотних здобутків у системі атестації нинішньої вищої освіти, і це поставило під сумнів здатність цих курсів справити на статус-кво той сильний вплив, на який дехто спершу сподівався» [13].

Один з парадоксів, пов’язаних із МВДК, полягає в тому, що, попри всі їхні проблеми як механізму масової освіти, вони здатні стати дуже ефективним способом здобуття знань для тих студентів, які мають достатньо мотивації та самодисципліни. Коли Себастіан Турун і Пітер Норвіґ уперше почали пропонувати свої курси зі штучного інтелекту в інтернеті, вони з подивом помітили, що відвідуваність їхніх лекцій у Стенфордському університеті швидко знизилася та ще й настільки, що з колишніх 200 студентів очної форми навчання лише 30 продовжували регулярно приходити на заняття. Викладачі також виявили, що новий формат МВДК спричинився до істотного покращення успішності їхніх студентів зі стаціонару під час екзаменів у порівнянні зі студентами, які проходили цей самий курс навчання в попередні роки.

Гадаю, що ще рано списувати МВДК з рахунків. Найімовірніше, ми є свідками невдач і спотикань, притаманних етапу становлення нових технологій. Варто пам’ятати, що приміром Microsoft Windows пожвавила свою галузь лише тоді, коли Microsoft випустила версію 3.0 — щонайменше п’ять років по тому, як цей продукт з’явився на ринку вперше. І дійсно, цілком можливо, що песимізм стосовно майбутньої життєздатності МВДК, поширений серед керівництва ВНЗ, значною мірою пов’язаний з їхніми побоюваннями того економічного впливу, який ці курси потенційно можуть справити не лише на їхні навчальні заклади, а й на сферу вищої освіти загалом.

На межі дестабілізації

Якщо дестабілізація з боку МВДК таки станеться, то вона завдасть удару по галузі, яка приносить майже півтрильйона доларів щорічного прибутку і в якій працює понад три з половиною мільйони людей [14]. Упродовж 1985–2013 років вартість вищої освіти підскочила на 538 %, тимчасом як загальний індекс споживчих цін зріс лише на 121 %. Від вищої освіти сильно відстала навіть вартість медичних послуг — за той самий період вона зросла на 286 % [15]. Значна частина цієї вартості компенсується за рахунок студентських кредитів, загальна сума яких у Сполучених Штатах становить щонайменше 1,2 трлн доларів. Майже 70 % студентів у США беруть позики, і середній борг кожного студента на час закінчення ВНЗ становить трохи менше 30 тисяч доларів. [16]. Зважте також на те, що лише близько 60 % студентів, які навчаються за програмою на диплом бакалавра, закінчують курс навчання за шість років, а решта, яким не вдалося завершити своє навчання, змушені погашати свої кредити, не маючи на руках такої корисної підмоги, як диплом про вищу освіту [17].

Цікаво зазначити, що вартість самого навчання в інститутах та університетах зробила відносно невеликий внесок в нинішню захмарну ціну освіти. У книзі College Unbound («До майбутнього — без вищої освіти»), опублікованій 2013 року, Джеффрі Дж. Селіньйо наводить дані, зібрані Delta Cost Project, невеликою дослідницькою організацією, що готує високоякісні аналітичні звіти для галузі вищої освіти. Упродовж 2000–2010 років великі дослідницькі університети з бюджетним фінансуванням збільшили витрати на послуги студентам на 19 %, на адміністративний апарат — на 15 %, а експлуатаційно-ремонтні витрати — на 20 %. Вартість навчання опинилася далеко позаду, бо вона зросла тільки на 10 % [18]. У Каліфорнійському університеті зайнятість серед викладачів знизилася на 2,3 % протягом 2009–2011 років, та разом із тим кількість студентів зросла на 3,6 % [19]. Щоб зменшити чисто освітні витрати, ВНЗ дедалі більше покладаються на залучення позаштатних викладачів, або викладачів-погодинників, робота яких оплачується на по-курсовій основі (інколи тариф становить усього лишень 2500 доларів за