Читати книгу - "Чарівна брама"

style='spacing 9px;' src="/i/9/472109/i_016.png">
Післямова

— Поздоровляю, чайнику, — єхидно сказав Вітько. — Подякуй, що я вчасно потрібну кнопку натиснув.

— Ну, ква! — буркнув Богдан. Він знову сидів біля комп'ютера, вдома у приятеля, там, звідки й почалися його фентезійні пригоди.

— Що, досі не отямився? Ну, посидь, відпочинь, водички попий… от поїсти я тобі не дам. У Кончі-Заспі поїмо.

— А як ми туди втрапимо?

— Заспокойся, не через комп. Просто той час, поки ви там спали, відпочивали, їли і рибу ловили, можна було на прискоренні прокрутити. Тому всі твої пригоди всього лиш у кілька годин уклалися. Ми ще на маршрутку до Кончі-Заспи встигнемо.

— Я так гадаю, що сказати в таборі, чому ми спізнилися, по дорозі придумаємо. Але як самим собі пояснити, що це зі мною трапилося?

— А я так вважаю, що дід Ох правильно казав, що, крім нашого світу, є ще й інші. Одні дуже на наш схожі, а є й зовсім інакші. Є справжні, є казкові, а є й віртуальні. Мабуть, ти точно вгадав, що той, хто «Бум-бум» придумав, знає дорогу до інших світів, тож туди й ходить. Знайшов ті дверцята чи щілину, що відчиняються і пропускають з одного світу в інший. Та, певно, останнього разу зачинити забув. От до світу українських казок та легенд і попхалася всіляка нечисть із віртуальних «стрілялок». А на противагу їм мав з'явитися той, хто цю нечисть переможе.

— А ти хоч розібрався, чому саме мене в той світ затягло?

— А кого — мене? Чи ти забув, що я й фехтуванням займався, і до секції боксу ходив. Тому і зброї, і крові нахапався… А! Згадав! До мене ж щойно Жорик-Жаба дзвонив. Бо спершу, уяви собі, його затягло туди, куди потім і тебе. Він же не те що за зброю — за холодну воду ніколи в житті не брався. Але спочатку на Мамая нарвався, почав із ним говорити так, як з усіма. От той його на жабу й обернув.

— Бачив я ту жабу… себто, Жорика. Тільки не здогадався.

— А потім його, бідолаху, чужинці впіймали. Він їм про тебе й виляпав усе. Вони його хотіли завербувати за тобою стежити, але він відмовився.

— Хіба? Щось це на нього не схоже.

— Думаєш, відмовився через те, що такий порядний та правильний? Аякже! Сказав, що оскільки платити йому вони не збиралися, то хай задурно на дядю звичайні жаби працюють. То ці так і зробили. Викинули Жорика назад, додому, а за тобою стежити зібрали жаб'яче військо.

— От вже точно, найстрашніший звір для людини — жаба. Скількох задавила і скількох іще задавить…

— Ну, там трохи інакше вийшло. До жаб'ячого вони ще гадюче військо зібрали, щоб вам шкодити. Але коли дід Ох першу ж гадину забив, решті стало кисло, і вони почали на жаб полювати. Отак один одного і перебили.

— А скільки ми їх перебили!

— Так, бій вийшов — просто ураган! Я так задивився, що про все забув. Ледве встиг потрібну кнопку натиснути, щоб тебе звідти забрати.

— А-а-а що саме ти натискав? — невинно поцікавився Богдан.

— От не скажу! Тебе взагалі не можна до комп'ютера підпускати. Бо наступного разу залетиш кудись, звідки ніхто тебе не витягне.

Богдан скорчив міну безвинного телятка, підвів очі до стелі… Раптом його погляд наткнувся на фотографію на стіні. Раніше він не звертав на неї уваги, але сьогодні цей пагорб понад річкою видався страшенно знайомим.

— Де це знімали, Вітьку?

— А-а-а, то тато в експедиції на розкопках. Вони там залишки якоїсь цікавої споруди знайшли, на наші Золоті Ворота схожої.

— То ти, зрештою, скажеш, де це?

— Хіба я тобі раніше не казав? Це під Чорнобилем, трохи вище по річці… Чайнику, що з тобою? Отетерів? Чого ти закляк?

Богдан мовчав. Його наче щось вдарило по голові і загуло: «Зрушили-таки! Камінь-засторогу зрушили!»

То де ж вона, та кнопка, яка нерозважливість людську вимикає?

Словничок
Розділ перший

1. Комп'ютерний.

Чайник — людина, для якої комп'ютер — то темний ліс.

Кілобайт — тисяча з хвостиком байтів, тобто одиниць інформації. Хто не знає, чому саме з хвостиком — запитайте у вашого вчителя інформатики.

«Бум-бум» — якщо чесно, то такої комп'ютерної гри не існує. Її вигадали автори. У відомій багатьом грі «Дум» такого, як сталося з Богданом, не вийде, які би кнопочки ви не натискали.

Віртуальна реальність — світ, який існує тільки в комп'ютері.

2. Казковий.