Читати книгу - "День Незалежності, Петро Масляк"

Ще до вечора Рамірес отримав аж три пропозиції безкоштовного проживання у трьох, порівняно невеликих, але по сучасному облаштованих усіма комунальними вимогами, дачах. Він обрав одну з них, що знаходилася найближче до залізничної магістралі. Вибір випав саме на неї через дві обставини: ця дача мала гарно облаштований бетонний льох, у вигляді бункеру під будинком. Близькість же до залізниці, з її періодичним гуркотом потягів, що проносилися не далі як за 200 метрів, надавала можливість повної звукової «ізоляції». Можна було вибити вікно, зламати двері, навіть вистрілити, і ніхто б нічого не почув. Крім того, сусідні ділянки не мали забудови і давно вже фактично перетворились на пустирі.

Рамірес отримав ключі від дачі і льоху і переніс свої речі зі сторожки в нове помешкання. Потім поїхав до Глевахи і на ринку викрав стару машину, попередньо прослідкувавши за її хазяїном. Йому не довелося навіть з’єднувати дроти у запалюванні старого автомобіля, як це полюбляють показувати у фільмах. Він просто прослідкував, куди водій поклав ключі, і у штовханині ринку дуже майстерно витягнув їх з піджака чоловіка.

Тепер кілера мав машину й приміщення. Його план полягав у тому, щоб викрасти доньку водія і доправивши її автомобілем до дачі, де він оселився, заховати в підземному бункері. Рамірес був абсолютно впевнений, що далі проблем у нього вже не виникатиме і замовлення буде виконано саме так, як побажав таємничий замовник. Біля дачі знаходилася літня кухня? і Хосе знайшов там біотуалет, який він заніс до льоху разом із запасом харчів. Зняв з одного ліжка матрац і теж спустив його до низу. Попередні приготування закінчив швидко. Тепер треба було почати вивчати місцевість в районі садиби довіреного водія Бенгалурова.

Крадіжки на дачах припинилися, ніби сто баб пошептали, тому дії Раміреса, як охоронника, в дачному кооперативі ніхто не контролював. Фактично він міг як завгодно розплановувати свій день і взагалі робити все, що йому заманеться. Так він і робив, користуючись сприятливою для себе ситуацією. Брав викрадені «Жигулі», цілком справедливо вважаючи, що таке «залізо» ніхто, в тому числі і хазяїн, шукати не буде, і прямував до садиби водія у Дзвонковому. Кілер завжди діяв нахабно, хоча і чітко розраховував ступінь ризику. Декілька років тому навіть заїхав до Ізраїлю за ізраїльським паспортом іншої людини, змінивши свій зовнішній вигляд так майстерно, що пошив у дурні пильних і прискіпливих ізраїльських прикордонників.

Родина водія Бенгалурова жила своїм власним розміреним життям, навіть не підозрюючи про небезпеку, яка нависла над ними. Дружина не працювала, а свою доньку батьки відводили до дитячого садка в селі, щоб підготувати її там до школи. Саме цим і скористався Рамірес. Він дочекався біля садка слушного моменту і втягнув дівчинку в машину. На його подив, вона зовсім не пручалася і вела себе як справжня маленька леді. По дорозі до дачі кілер спілкувався з дівчинкою, розпитуючи про дитячий садок і взаємовідносини з батьками і друзями. Дівчинка спокійно відповідала.

- Навіщо ви привезли мене сюди? - запитала вона, коли машина зупинилася біля дачі. - Ви вимагатимете викуп за мене в моїх батьків чи дяді Аміра? Ви хочете його убити?

- Звідки ти таке взяла? - запитав вражений Рамірес.

- А я бачила таке у кіно, - серйозно відповіла мала.

- Ні, маленька, ти повинна пам’ятати лише одне: ні за яких умов я нічого поганого тобі не зроблю. У тебе просто буде декілька днів відпочинку від садка. Умови, правда, не дуже комфортні, але нічого не вдієш.

- Ви благородний злочинець? - знову запитала дівчинка.

- Так, вгадала, моя маленька, - засміявся Рамірес.

- Я вже доросла, - продовжувала дівчинка. - За декілька років я навіть можу вийти за вас заміж.

- Ну, про це ще рано говорити. Пішли до будинку.

- А ви будете відстрілюватися, коли сюди заскочить міліція? - знову серйозно запитала крихітка.

- Не турбуйся, все буде як у кіно, яке ти бачила.

- Але там викрадача застрелили, а я не хочу, щоб ви загинули.

- Ти - справжнє диво. Як тебе звати?

- Юля.

- Ходім, Юлю, ось тут сходи в підвал. Дивись, оце тут твоє ліжечко, ось туалет, а тут всілякі делікатеси.

- Мама мені не дозволяє їсти таку їжу, - зраділа дівчинка, - але я її дуже полюбляю. Я довго тут сидітиму?

- Всього лише кілька днів. Ну, все, мені треба йти.

Рамірес вийшов з підвалу і замкнув двері на ключ. З точки зору безпеки дівчинки, проблем не виникало. У підвалі була витяжка, проведене світло, а стіни побілені в ясно блакитний колір. Єдиний недолік полягав в тому, що там було доволі прохолодно. Через це Хосе залишив в льоху теплі дитячі речі, які знайшов на дачі. Вони майже ідеально підходили для дитини віку Юлі. Потім він поїхав до Дзвонкового і підкинув конверт зі зверненням до водія майже під самі двері їхнього будинку. На конверті було написано лише два слова: «Водієві Бенгалурова». Було очевидно, що матір дівчинки ще не підняла тривогу через зникнення доньки, і вийшовши з хати, мала одразу ж наштовхнутися на конверта з листом. Трохи подалі лежали підкинуті кілером два невеликих, схожих на гранати, балони. Якщо зняти в них чеку, почне надходити сильний сплячий газ. В конверті лежала дуже коротка записка: «Ваша донька Юля викрадена нашою терористичною організацією. Будь-яке звернення до правоохоронних органів або Бенгалурова, означатиме її мученицьку смерть. Ми присилатимемо вам вашу доньку по частинах. Якщо ви виконаєте наші вимоги, ваша донька буде жива і здорова. Коли вночі, 24 серпня, ви виїдете з Бенгалуровим і його охоронцями на набережну Дніпра, рухаючись на засідання капітулу, вам потрібно кинути балони в салон і зупинити машину. Самі не вискакуйте. Ви теж повинні заснути, щоб вас ні в чому не звинувачували. День Незалежності будете зустрічати з донькою. Смерть буржуям!». Підпису не було, але, зважаючи на зникнення дівчинки, сумнівів у тому, що це неправда або чийсь дурний жарт, ні в жінки, ні в її чоловіка-водія, якого