Читати книгу - "Невдячна іграшка 18+, МАРСА ЧАУНІК"

Вода сьогодні на диво така смачна, ковток, другий… Випиваю повний стакан. Набираю неповний дзбан, беру з собою до спальні. Завмираю у дверному пройомі кухні. В домі тиша. Відчуваю, як крізь неї час від часу проривається хоровий своєрідний спів цвіркунів в передчутті осені. Днями літо закінчується. 

Пригадую, як на уроках біології нам розказували, що коник-цвіркун співатиме десь до середини вересня, аж поки не зітре своїх крилець, які вібрують і видають на-гора неповторні мелодії. Посміхаюся. Музика присутня в нашому житті у всьому, просто треба вміти вловити ту неповторну мелодію… 

Звідкись доносяться ледь чутні голоси. Прислухаюся. Не може бути. Мені причулося чи так і є? Стас щось розповідає співрозмовнику, а той тільки зрідка кидає свої зауваження. Впізнаю і другий голос – Олександр Віталійович. А це вже цікаво! Стас не поїхав додому без мене, чи повернувся? Мене розбирає інтерес: що такого важливого вони обговорюють в тиші ночі, коли всі в домі вже давно споглядають не перший сон? Невже їм дня мало, чи просто обом не спиться, як і мені? Чимось, очевидно, схвильовані.

Миттєво приймаю доволі провокативне рішення – підслухати цю нічну потаємну балаканину. Іду на голос, залишивши дзбан з водою на сходах. Просуваюсь повільно, навіть не дихаю попід стіною, щоб не потрапити під датчики: Віталік поділився секретом. Не хочеться налякати та й пояснювати, чого я швендяю будинком посеред ночі,  бажанням не горю. Тому я така обережна. 

Завмираю під дверима. Вони ледь прочинені. Пригадую, як Віталій, показуючи мені будинок, сказав, що це робочий кабінет Олександра Віталійовича, але всередину ми не заходили. Поруч знаходиться якесь господарське приміщення з вільним доступом. Вирішую, що це стане моїм сховком на випадок, якщо ті нічні балакуни зажадають покинути кабінет. Перевіряю, відчинено. От і чудово!

З кабінету крім голосу Станіслава доноситься якийсь фоновий шум. Добре, що у мене музикальний слух. Я здогадалася, вірніше почула: шум водоспаду, так званий білий шум… До мене долітають слова Стаса:

– Ті смерті ніяк не пов'язані з виборами. Між Мельником і Ольшанським було давнє протистояння.