Читати книгу - "Не повертай мене, Джулія Рейвен"

Скільки він тривав, я не могла відповісти. В'язка темрява в кімнаті проковтнула всі часові підказки. Точно ще ніч. Лякав не повернутий страх темряви. Я прокинулася від стійкого відчуття чужої присутності. 

Я подавилася власним вдихом, і пронизливий крик, готовий вирватися з горла, так і застряг там тугою грудкою, коли почула рух біля себе.

То був Артем. Мені не потрібне було світло, щоб у цілковитій темряві впізнати його.