Читати книгу - "Іграшка в руках мафії, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Марко потрібна була секунда, щоб схопити мене і штовхнути до стіни.

- Не підвищуй голос, малятко! Ти ж не хочеш, щоб я розпалювався? - Притиснувши мене своїм тілом настільки, що дихати вже було практично нереально, Марко смикнувши мій одяг розірвав його, - ти ще не знаєш, на що я здатний в такому стані.

Я не знала, що на мене найшло в той момент, абсолютно не контролюючи свої дії я розтягла губи в усмішці й замахнувшись рукою дала йому ляпаса. Настільки дзвінкого і сильного, що моя долоня оніміла.

Рване дихання ... Легені горіли вогнем від тих нещасних ковтків кисню, які у мене виходило зробити. Мої очі пропалювали ЙОГО. Я була в сказі.

- А може я хочу дізнатися? - Прошипівши це, я зухвало заглянула в його очі. З викликом. З чортовим, мати його, викликом! Тому що мені набридло бути доповненням! Набридло бути тією, хто просто виконував накази.

- Не змушуй мене тебе ламати, я цього не хочу.

- А хто сказав, що в тебе це вийде?