Читати книгу - "Ненавиджу драконів, Тетяна Гуркало"

розділ 15

Розбір польотів

 

— Пий, — у долоню ткнувся теплий кухоль, що пахнув квітами. Зуби вибивали дріб, пальці тремтіли, а в голові гуляла порожнеча.

— Ти знаєш, що зробив? — спитала ельфійка, переконавшись, що Ярослав випив трохи запашного варева. І зовсім вона не гадюка. Дуже мила жінка, красива та розумна. Вміє ставити правильні запитання і змушувати замовкнути всіх бажаючих безсильно покричати на студента, що вліз не в свою справу.

— Ні, — видихнув Ярослав. — Я ловив плетіння, доки воно до голови не дісталося.

Кухоль грів руки, плед лежав на плечах, було майже затишно. Якби не незнайомий сивий чоловік, затягнутий у сіру форму. Він дуже уважно слухав. Здебільшого емоції, слова для нього були фоном.

— Кіого сказав, що зараз збожеволіє, а я нічого не міг придумати, — вкотре пояснив хлопець.

— Покликати на допомогу нікого не захотів, — заговорив чоловік, подивившись на Ярослава неприязним поглядом. Не любив він молодих магів.

— Кого, наприклад? — спитав Ярослав, відповідаючи взаємністю на його почуття.

— В академії натовп магів, які розумніші за тебе і старші.

Ярослав уявив себе, що бігає по академії і пристає до перехожих із запитанням: «Ви в приворотних зіллях не розбираєтеся, випадково? А в процесі божевоління? Ні? Шкода, шукатимемо». А якщо ще й Кіого із собою прихопити...

— Ми не встигли б прийти, — м'яко зауважила ельфійка. — Та й встигни ми, в кращому разі, заблокували б частини сіті і хлопчик назавжди втратив би свої здібності.

Чоловік смикнув головою, але промовчав.

— Ця штука, вона була ніяка, безглузда і бридка, — продовжив описувати свої дії Ярослав. — Я її впіймав, висмикнув і не знав, що з нею робити далі. Я боявся, уявляєте. Якоїсь гидоти боявся.

— Дракона отже, не боявся, — зауважив чоловік, Ярослава він, схоже, починав ненавидіти. За дракона насамперед. Про те, як студент академії лаявся із драконом на площі, розповісти йому намагалися вже шість людей. Подробиці в розповідях були приголомшливі і разюче відрізнялися одна від одної. Ярослава у свідки не кликали, мабуть, боялися, що він не захоче підтвердити факт побиття дракона голими руками.

— Дався вам цей дракон. Мені було не до страху, я думав, що вмираю. Подумаєш, ящірка з крилами, все, що Етль міг зробити, — убити мене. Ваша сіть гірша, вона могла зробити так, що я б перестав бути собою. Це страшніше.

— Ти знав, як вона діє, — насторожився чоловік.

— Відчував, — зізнався Ярослав.

— Сато, він дзеркало, — втомлено сказала ельфійка. — Ти ж знаєш, що таке дзеркало, не примушуй мене пояснювати.

— Добре. Я нічого не вимагатиму і не питатиму. Але хтось зіпсував діжку дорогого вина замовленого магазином, розташованим поряд з академією, хтось, хто знає, що господар, не замислюючись, зменшить ціну вина у п'ять разів і розпродасть його студентам. А потім у пляшці вашого учня виявилося приворотне зілля. Саме в його пляшці, в іншому вині нічого, крім яблучного соку, немає, ми перевірили. Звідки це зілля взялося — невідомо. Через Тунель його не проносили, такі речі фіксуються. Я обходив усіх знахарок, здатних приготувати таке зілля та всіх їхніх клієнток. Суцільні дурепи, які бажають утримати чоловіка, причому ті й інші. У мене від них голова розболілася. Цих нещасних чоловіків стільки разів напували різноманітними зіллями, що вони перестали на них діяти. У половини знахарок не було ліцензії, але я на все заплющив очі, сподіваючись, що хоч одна з них підкаже щось корисне. Вони підказали. Я обходив алхіміків, які могли б приготувати зілля, якби захотіли. Єдине чого я досяг, це виразне пояснення, чому алхіміки воліють обходити прокляті зілля стороною. Вони на них погано діють. Алхіміки від цього зілля тупіють. І це незважаючи на те, що дару у них тільки на спілкування із сумішами вистачає. Чим відрізняються знахарки, досі зрозуміти не можу. Ваші студентки приготувати зілля не могли, вони не бачать силу трав, без цього нічого не вийде, в кожному стеблі сила чимось відрізняється.

— Я можу підказати, — запропонував Ярослав.

Його нагородили вбивчим поглядом.

— Що ти можеш сказати? Як вивужувати плетіння? Я й сам знаю. Прокляття. Я за такими плетіннями полюю більше року, вони звели з розуму десяток не слабких магів. Ніхто не може пояснити, звідки ці плетіння беруться, і чому така форма. Найкращі експерти закопалися в бібліотеках і намагаються знайти хоч щось подібне. І раптом з'являється ненормальний хлопчик і ловить це плетіння у крові друга. Лише різновид приворотного зілля в дії. От хто б здогадався?

— Я знаю, хто може побачити силу трав крім знахарок та алхіміків, — сказав Ярослав.

Ельфійка стиснула плече Сато, що рвонувся до хлопця, і похитала головою.

— Хто?! — зашипів чоловік.

Може від болю зашипів, хватка у ельфів не слабка, Ярослав вирішив на свій рахунок шипіння не приймати.

— Ті, в кому є метал. Я, наприклад, можу. Я коли побачив пляшку з тим вином, подумав, що там якась настойка на травах. У вині зазвичай сполохів не буває.

— Метал?! — чомусь зовсім не зрадів підказці Сато.

— Ну, так, — знизав плечима Ярослав. — Я завдяки металу і драконів бачу, і замки на небі, і як ви намагаєтесь забратися в мою голову. Метал дуже сильна складова, ні до чого не прив'язана. Тому на неї мімікрія інших складових не діє.

— Мімі-хто?

— Захисні властивості. Здатність маскуватися на тлі чогось. Як у тварин. Вони змінюють колір, форму, комахи гілочками і листочками прикидаються. Загалом, намагаються злитися з навколишнім середовищем, стати непомітними на тлі чогось.

— Це вже для мене занадто, — сказав Сато. — Мені тільки гілочок та листочків не вистачає. Де я шукатиму дівчину з металом? Цього металу може бути крапля, той, що шукав дар, міг його не помітити. Вона може навіть магом не бути. Мені що, всіх дівчат у Місті перевіряти? Яким чином?

— Спочатку перевірте тих, хто знайомий із Кіого, потім їхніх подруг, потім подруг їхніх подруг, потім молочниць, булочниць, продавщиць та офіціанток. А там гляньте, і нікого не залишиться, — підказав Ярослав.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍