Читати книгу - "Новорічні (не)щасливці, Емілія Дзвінко"

Розділ 29

Макс 

Дивлюся на себе в дзеркало і усміхаюся як ненормальний. Чорний смокінг від Armani сидить на мені ідеально, а руки постійно тягнуться до телефону, щоб зателефонувати Наті. Вона ночувала сьогодні не зі мною, бо допомагала подрузі готувати новорічну вечірку. Я протестував, адже так звик до моєї дівчинки, що не хотів її відпускати від себе ні на мить. Хіба може розвинутися залежність від людини за такий короткий термін? В моєму випадку, може. Я нарешті знайшов ту, яка б могла пробудити в мені такі сильні почуття. 

Я трохи нервую, бо сьогодні планую зробити важливий крок у наших з Наті стосунках. Стискаю в руці маленьку оксамитову коробочку і подумки підбадьорюю себе. Давно вже нічого не загадував на Новий рік, а цього разу загадав, тож нехай мені пощастить. Хоча, я навіть уявити не можу реакцію дівчини на мою пропозицію. Наті ж в мене така непередбачувана і принципова. Може й відмовитись. Якщо це станеться, то завтра про це напишуть усі таблоїди і я знову буду в центрі медійних пліток та скандалів. І дід певне образиться, але я всеодно не відступлю, бо впевнений в тому, що роблю як ніколи. 

Період перед Новим роком завжди багатий на всілякі атмосферні розваги — катання на ковзанах, глінтвейн в парку, селфі біля центральної ялинки. Ми з Наті майже весь цей час проводимо разом. Два антилюбителі новорічної метушні вчаться знову вірити і бути щасливими. І це так кайфово, що тепер я нарешті зрозумів і відчув на собі фразу «до хорошого швидко звикаєш». Я звик і хочу, щоб так було завжди. Але як завжди є одне "але". Мій від'їзд в штати тиснув на мене і на Наті. І якщо я намагався говорити про це, то дівчина навпаки оминала цю тему, ніби боялася, що коли я поїду, то вже не повернуся і залишу її. Ця ситуація створювала невидиму напругу між нами і я хотів чим швидше виправити її, тож першим ділом скасував свій квиток. Мій бізнес у США від цього не виграє, але я готовий, хоч сто разів починати все спочатку, байдуже де, головне, що поруч зі мною буде Наті. І це ще одна новина, якою я планую поділитися з нею сьогодні. В ідеалі, після того як вона погодиться стати моєю дружиною. 

Я знаю як для дівчини важливо розпочати власну справу і знаю як це складно, бо сам це все проходив — без зв’язків та фінансової допомоги родини та ще й в іншій країні. Тому одразу для себе вирішив, що не буду просити Наті кинути заради мене все, чим вона жила останні роки. Якщо відверто, це рішення далося не легко і я не одразу прийняв та усвідомив його. Адже з багатьох причин, було би простіше вмовити Наті поїхати зі мною у США і  бути поруч. Але Наті не та дівчина, яка зможе нічим не займатися, я знаю, що без своєї улюбленої справи їй буде сумно та не комфортно, а я цього не хочу. Надто вже дорожу тим, що в нас є, щоб втратити, тож поступлюся, залишуся в Україні, спробую розвинути свій бізнес тут, так як радив мені Сергій, а у США залишу перевірену людину і час від часу літатиму туди, щоб контролювати справи.

На новорічну вечірку приїжджаю трохи швидше, бо хочу встигнути пообійматися з Наті без зайвих очей. Заходжу в будинок і оглядаюся навкруги. Перший поверх яскраво сяє гірляндами і щільно наповнений дзвінким сміхом. Гарний настрій відчувається в повітрі, навіть попри те, що я не надто люблю подібні заходи. Залюбки би провів час з батьками Наті в їхньому затишному будинку, але обіцяв брату як і Наті пообіцяла своїй подрузі, тож підвести їх обох не можемо, бо надто прив'язані до них чи можлиов надто любимо їх. На першому поверсі дівчини не знаходжу, тож піднімаюся на другий. Усміхаюся, коли згадую нашу першу зустріч у ванній. Хто б міг подумати, що вона приведе нас так далеко. Хочу зробити Наті сюрприз, тож заходжу без стуку в кімнату, де б мала бути моя дівчина. Але там нікого не має. Вечірня сукня зі срібного атласу акуратно розложена на ліжку, значить кімната точно її. Невже Наті знову у ванній? Це не інакше як доля натякає, що мені треба зробити далі. Довго не думаючи йду в кінець коридору, а по дорозі ще раз перевіряю маленьку коробочку в кишені. Все на місці. Легенько торкаюся дверної ручки і відчиняю ванну. Наті у душовій кабінці, тому не бачить мене, а як тільки виходить і помічає, то починає усміхатися і трішки ніяковіти. Я подаю Наті рушник, щоб загорнулася і одразу встаю на одне коліно. 

— Максе ... — невстигає нічого сказати Наті, бо я беру її за руку і витягаю оксамитову коробочку з кишені. Бачу, що в дівчини шок, тож переходжу до найголовнішого. 

— Наті, ти станеш моєї дружиною? — запитую, але знаю, що дівчина не відповість одразу, тому даю декілька хвилин на роздуми. Щоб заповнити мовчання продовжую говорити, легенько погладжуючи  руку дівчини. — Це не найромантичніше місце для освітчення, але я вперше побачив тебе у ванній. І сьогодні коли приїхав, то знову застав тебе тут і подумав, що це доля. Хіба ні? А якщо ти погодишся, то колись ми ще довго сміятимемося з цієї історії і по стоп'ятдесят разів розказуватимемо її спочатку нашим дітям, а потім і онукам. Я трохи забігаю наперед, бо страшенно нервую і мене, якщо чесно, трохи поболює коліно, тому не мовчи будь-ласка ...

— Максе, я згодна!

Я не вірю своїм вухам.

— Повтори будь-ласка ще раз ... Ну, щоб я точно впевнився, що мені це не сниться, — прошу Наті.

— Я стану твоєю дружиною. Піднімайся нарешті і вдягай мені каблучку. Чи ти вже передумав?

— Як скажеш, але май на увазі — це назавжди і тепер ти мене не позбудишся. 

— Як і ти мене, — усміхається Наті і розглядає на пальчику акуратне кільце з білого золота рясно всіяне діамантами. Я притягую дівчину ближче до себе і цілую. Не хочу відпускати, не хочу йти на вечірку, не хочу виходити з ванної. Але треба ... 

Ми спускаємось на перший поверх міцно тримаючись за руки і коли Наті отак як зараз тулиться до мене і усміхається  своєю неймовірною усмішкою, то я розумію, що разом ми подолаємо все.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍