Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Тук-тук.
- Можна зайти? - почувся голос служниці.
- Заходь, Мегі, - дозволила я. - Знайшла баронесу?
- Знайшла, сказала, що ви з леді Ліліаною повернулись до покоїв. Вона ще й не шукала вас, розмовляла з якоюсь поважною леді і зовсім не турбувалась.
О, то це ж вона з тією відьмою, герцогинею Ахтонською! Як же я забула? Невже вони про щось домовились?
Тим часом служниця продовжила:
- Але вас, леді Кароліно, все ж дехто розшукував…
- Герцог Вітонський, певно?
- Ні.
- Тоді Його Високість, принц Рауль?
- Зовсім ні, леді Кароліно…
Хм, а це вже починає інтригувати. Кому ж я знадобилася?
- Невже сам король?
- Ні-ні. Вас розшукував гість, що прибув сьогодні до королівського палацу, Зязя Рихт Неперевершений.
А це неочікувано.
- І що ж цьому розфуфиреному па.. поважному гостю було потрібно?
- Цього я не відаю, леді Кароліно, - схилила голову служниця.
- Добре, Мегі, можеш йти.
Дівчина вклонилася і вийшла, причинивши за собою двері. А я глибоко замислилась. Досі я мала перед собою формулу:
Л+С=К+Р,
де Л - Ліліана, С - Себастьян, К - Кароліна, тобто, я, а Р - Рауль.
Цю чудову формулу мені за наказом вищих сил слід було перетворити на іншу:
Л+Р=К+С.
І мені це майже вдалося.
Тепер же в рівняння вплелися два невідомі компоненти: Б - колишня фаворитка принца Барбара та З - імператорський спадкоємець Зязя Рихт Неперевершений. І що мені робити з цими двома невідомими - я не мала поняття.
Ліліана заспокоїлась, навіть щось замугикала, тулячись до мого плеча, а мої роздуми були перервані баронесою, що завалилась до спальні без стуку і одразу зайняла увесь простір.
- Ви тут?! Разом?!
Цілком розумію подив леді Антуанетти, перед чиїм поглядом постала така ідилія: я у ліжкові сестри, білява голівка Ліліани - на моєму плечі.
- Леді Барбара напала в оранжереї на мою сестру, - пояснила я. - Ми відбилися з честю, та зовнішній вигляд вже не дозволяв повернутись на бал. Ми вирішили, що на сьогодні з нас досить, і ось…
- І ось лежите в одному ліжку, мов давні подружки, - завершила баронеса. - Я звісно, рада, що ваші стосунки покращились, але зараз, Кароліно, повертайся до своєї кімнати. Час спати, ви маєте добре відпочити, щоб гарно виглядати.
Я цьомнула Попелюшку у лоба і залишила услід за маман спальню сестрички.
- І що це було? - строго запитала леді Антуанетта, коли ми усамітнились в моїй кімнатці.
- Я захистила честь сестри і усієї нашої родини, а потім допомогла Лілі заспокоїтись, - відповіла чесно.
- Із леді Барбарою я розберусь. Ти з’ясувала, нащо Ліліана поцілувала принца? Вона, справді, вирішила його спокусити?
- А ви, матінко, гадаєте, що Лілі віддасть перевагу життю в монастирі? Вона вимушена, хоч і кохає герцога Вітонського. А… ви поговорили зі своєю давньою подругою-відьмою.
- Поговорила. Та це не повинно тебе турбувати. Спи, Кароліно. Завтра буде новий день і на нас чекають нові бої. Принца ми нікому не віддамо, повір.
З моєю теперішньою маман не посперечаєшся.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова», після закриття браузера.
