Читати книгу - "Про військове мистецтво, Нікколо Макіавеллі"

ніби через побоювання невдачі. Ганнібал повірив, що це дійсно так, і стягнув до себе всі їхні гарнізони, щоб отримати чисельну перевагу і легше домогтися перемоги. Як тільки Сципіон про це дізнався, він послав війська свого союзного полководця Масинісси до цих фортець, і вони були взяті.

Пірр, обложив столицю Іллірії, захищену сильним гарнізоном, прикинувся, що впадає у відчай через неуспіх, і попрямував до інших фортець, а іллірійці попалися в пастку, послали війська на виручку фортецям і настільки ослабили захист столиці, що її вже неважко було взяти. Багато хто для заволодіння містом отруювали воду або відводили течії річок, хоча цей спосіб ненадійний. Іноді обложених примушували до здачі, лякаючи їх неправдивими звістками про поразку їхніх військ або про прибуття нових підкріплень до тих, хто тримає облогу. Стародавні полководці намагалися також захопити місто через зраду, підкуповуючи жителів. Причому діяли різними способами. Одні посилали кого-небудь зі своїх, він прикидався перебіжчиком, входив у довіру до ворога, ставав впливовою людиною і користувався цим в інтересах того, хто його послав. Інші таким шляхом дізнавалися розташування варт і завдяки отриманим даним проникали в місто. Треті під яким-небудь приводом захаращували ворота возом або колодами, тож їх не можна було вчасно замкнути, і осаджуючий легко вривався.

Ганнібал, обложивши одну римську фортецю, переконав одного з жителів зрадити їй. Для цього зрадник вирушав на полювання вночі, прикидаючись, що вдень боїться ворога. Через деякий час, повертаючись до міста, він привів із собою загін солдатів, які перебили вартових і відкрили ворота карфагенянам. Іноді обложених можна обдурити, виманюючи їх з міста на вилазку і удавано тікали, щоб заманити їх якомога далі. Багато полководців, між іншим і Ганнібал, навіть віддавали неприятелю свої табори, щоб відрізати йому відступ і захопити місто.

Корисним є також удаване зняття облоги. Так чинив, наприклад, афінянин Форміон, який спочатку розорив землю халкідян, а потім прийняв їхніх послів, надавав їм всіляких хороших обіцянок і, скориставшись їхньою необачністю, заволодів містом. Обложені повинні ретельно стежити за всіма підозрілими людьми з міських жителів. Втім, іноді їх можна залучити на свій бік не тільки страхом, а й благодійністю. Марцелл знав громадянина Ноли Луція Банца як прихильника Ганнібала, але обходився з ним настільки великодушно, що перетворив його з ворога на самого відданого друга. Коли ворог відходить від міста, обложеним треба бути обережнішими, ніж під час облоги. Необхідно особливо охороняти саме ті місця, які здаються найбільш безпечними, бо багато фортець було взято несподіваним нападом з того боку, звідки ніхто його не чекав. Помилка обложених пояснюється двояко: вони або перебільшують міць фортеці, яку нині вважають неприступною, або попадаються на обман ворога, який робить обманний і гучний напад з одного боку, а справжній напад готує зовсім в іншому місці і в повній тиші. Тому обложені повинні бути вкрай уважними, завжди і особливо вночі найпильніше охороняти стіни фортеці і використовувати для цього не тільки людей, а й злих, чутливих собак, які виявляють ворога своїм гавкотом. Та й не тільки собаки іноді рятували міста, а й гуси, як відомо за оповіданням про облогу галлами Капітолію. Алківіад під час облоги Афін спартанцями захотів переконатися в пильності варти і під страхом жорстокого покарання наказав, щоб в ту хвилину, коли він вночі запалить вогонь, всі вартові відповідали йому тим самим. Афінянин Іфікрат вбив вартового, який спав, і сказав потім, що залишив його в тому ж стані, в якому він його застав.

Із союзниками обложені зносяться по-різному: щоб не посилати усних повідомлень, пишуть умовленими цифрами і переправляють листи найрізноманітнішими способами — їх ховають у піхвах меча, запікають в хлібному тісті, приховують в найпотаємніших частинах тіла, закладають в нашийник собаки, який супроводжує гінця. Дехто писав звичайний лист, а між рядками вписував все потрібне іншою рідиною, що дозволяло виявити літери при змочуванні чи нагріванні паперу. Цей спосіб особливо розвинувся в наш час і застосовується дуже хитро. Якщо хто-небудь хотів таємно написати друзям, які знаходяться у фортеці, і не бажав нікому довіряти листа, він прибивав до церковних дверей оголошення про відлучення в звичайній формі, яка містила між рядків повідомлення, написане, як я вам уже говорив, а ті, кому лист був призначений, упізнавали папір за умовним знаком, знімали оголошення і на дозвіллі його читали. Це дуже тонкий і безпечний спосіб, оскільки посланий з таким листом може зовсім не підозрювати про його зміст.

Можна винайти для повідомлень ще безліч найрізноманітніших засобів. Все ж треба мати на увазі, що легше писати обложеним ззовні, ніж доставляти відомості з обложеної фортеці, бо такі листи можуть переносити тільки удавані перебіжчики, а це — спосіб ненадійний і небезпечний, якщо тільки ворог хоч трохи обережний. Навпаки, той, хто хоче повідомити що-небудь у фортецю, може під різними приводами послати у ворожий табір гінця, який вже завжди знайде можливість туди пробратися.

Звернемося, однак, до іншого предмету, саме — до сучасної облоги і оборони. Припустимо, що ви обложені у фортеці, не обнесеній ровами зсередини, як я вам вже пояснював. Якщо ви хочете перешкодити супротивникові увірватися в пролом, пробитий гарматним обстрілом (сам пролом закрити неможливо), ви повинні ще під вогнем викопати за стіною рів шириною щонайменше в 30 ліктів і викидати всю вийняту землю в бік міста, щоб утворити таким чином вал і збільшити глибину рову. Роботи ці необхідно вести якомога швидше, щоб до того часу, коли стіна почне валитися, глибина рову сягала щонайменше п’яти або шести ліктів. Рів повинен з обох кінців замикатися казематом. Якщо ж стіна протримається так довго, що ти встигнеш викопати рів і облаштувати каземати, то частина фортеці, яку обстрілюють, буде сильнішою за всі інші, бо насипаний вал замінить внутрішні рови, про які ми вже говорили.

Якщо ж стіна слабка і у тебе не вистачить часу на ці роботи, то треба проявити всю свою мужність і відбити напад усіма силами і засобами.

Цей спосіб споруди валу був застосований пізанцями при облозі їх вашими військами, і він вдався завдяки моці стін, які затримали напад, і глинистому ґрунту, надзвичайно зручному для устрою валів і перешкод. Якби не ці переваги, пізанці, безсумнівно, зазнали б поразки. Тому завжди краще зробити всі ці роботи заздалегідь і викопати внутрішній рів по всьому колу міста, бо, коли вал споруджено, можна очікувати ворога у повному спокої. Стародавні часто брали міста підкопами,