Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

 - А ти можеш іти на ринок так відкрито? Ти ж зовсім не схожа на людей!

- Ой, правда! Зовсім забула. Зараз, зараз! - Аліка здригнулася, труснула своїми крилами і раптом перед Кішкою і Маль з'явилася горбата бабуся з волоссям кольору неба. Бабуся накинула каптур на голову і тихим голосом вимовила:

- Все. Можемо йти. Тут я цілителька.

На обличчях дівчат не позначилося жодних емоцій, оскільки свого часу кожна зіткнулася зі створенням ілюзії. Вони підморгнули одна одній і мовчки рушили за старою жінкою.

- Ронал! Затягни міцніше ці канати, інакше вітер може нам вітрило порвати, коли наближатимемося до гір! - Прокричав Місяць перевертню на щоглі.

- Так, так, зараз! Я ж не можу робити все одразу! - Хлопець зістрибнув униз і сперся ногою об палубу, затягнув канати так, щоб вони аж заскрипіли. Двоє чоловіків зняли з себе куртки та кофти, оголивши торс. Сонце підпікало і працювати в теплому одязі дуже незручно.

 Місяць відчинив дверцята і опустився в трюм, де знаходився магічний мотор, який приводив турбіни в робочий стан. З себе конструкція являла дві сталеві коробки з ґратами, звідки виходило гаряче повітря під час роботи турбін. Між коробками знаходилося два перехрещених кільця, всередині яких крутився левітаційний кристал. Він був довгим від кінчиків пальців до ліктя перевертня і мав ромбоподібну форму. Над кільцями була металева арка з трьома крихітними лампочками. До арки кріпилася труба, що тяглася до стелі трюму. Вона виходила назовні, але вже у вигляді трьох різних важелів. Коли важіль рушив з місця, одна з лампочок створювала електричний імпульс. Чим сильнішим був цей імпульс, тим швидше починав крутитися кристал, а це у свою чергу збільшувало потужність турбін.                                                    Перевертень оглянув кріплення кристала, простукав пальцем по сталевих коробках, зазирнув усередину, перевіряючи працездатність вентиляторів, які затягували прохолодне повітря зовні та випускали гаряче.

 - Оце машина! - Почув захоплений вигук позаду себе перевертень. Місяць повернувся і побачив Ронала. Хлопець поставив руки у боки, з цікавістю розглядаючи механізм.

 - Теж думаєш, що це диво техніки? - Запитав з глузуванням чоловік.

- Звичайно! Ще жодного разу не бачив нічого подібного!

- Хм… Ми з Кішкою довеземо вас тільки до вулкана, а назад вам доведеться летіти самим, тож, давай, хоч покажу, як користуватись цією штукою, бо доведеться вам добиратися кожному до свого будинку на своїх двох.

- Який ти великодушний насправді! – Посміхнувся Ронал.

 - Ти б не огризався, а послухав старшого і вникав у роботу. - Ображено промовив Місяць.

 - Якби не ваша рятівниця, ми б з тобою були б однолітками, тож не називай себе старшим. – Насупив брови Ронал. Місяць ляснув долонею Ронала по плечу і продовжив:

-  Гаразд, ходімо, однолітка.

Чоловік стомлено вийшов з трюму, а Ронал, закинувши руки за голову і свистячи під ніс якусь мелодію, пішов за ним.

У цей час жіноча частина команди дісталася сільського ринку. Цього року поля принесли добрий урожай, тому багато різних овочів та фруктів було на прилавках. У повітрі лунав запах солодких яблук, ароматної випічки та прянощів. Кішка повела носом, намагаючись вловити найвишуканіші запахи, при цьому шукаючи щось особливе для себе.

- Потрібно брати те, що зможе довго зберігатись. Сушене м'ясо, горіхи, гриби, моркву тощо. - Промуркотіла вона, прямуючи до прилавка з кроликами, які ще вчора бігали двором.

 - Ти так багато знаєш про подібне. - Здивувалася Маль, слідуючи за жінкою в зеленому плащі.

- А хіба голова ельфійської фракції ніколи у тривалі походи не ходила? - Парирувала Кішка і грайливо подивилася на лучницю. Обнюхавши три тушки, вона зупинилася на останній. – Цього. - Звернулася Кішка до продавця, який миттєво простяг їй вже готовий пакунок зі свіжою кролячою тушкою. Кішка розплатилася і всі рушили далі.

- Ходила, але все, що мені потрібно було, це віддати наказ, щоб підготували провізію. А що в цю саму провізію збирають – у подробиці не вдавалася. Не до того мені було. Навіть коли ми зупинялися на привал, я не придивлялася, що нам приготували. Я настільки втомлювалася, що з'їдала всю тарілку супу, навіть не розумуючи смаку, і відразу засинала. – Засміялася Маль.

 - Я чула, що ельфійські землі єдині, які не зазнали такої сильної тиранії, як землі перевертнів та людей. - Додала Аліка, йдучи поряд з подругами. Вона вже встигла набрати сушених ягід, грибів. По дорозі купила три пиріжки з яблуками та пригостила своїх супутниць. Ті із задоволенням поглинали свій сьогоднішній ароматний сніданок.

- Так і є. На відміну від земель перевертнів та людей – у нас багаті врожаї. Але ельфи страждають не через недоліки їжі, а від того, що демони можуть вільно ходити по нашому лісу і робити все, що заманеться. Мій батько підписав договір зі Скаїром про мир, але це просто папірець, який не в змозі захистити наш народ. Про тих, хто мешкає біля стін, я взагалі мовчу. Мешканці там страждають так само, як і люди чи перевертні. У них відбирають урожай, доставляючи прямісінько до Скаїра на святковий стіл. Тільки ті, хто живе ближче до центру лісу, більш менш щасливі. – Засмучено сказала ельфійка.

- Гаразд, не будемо про погане! Раз ми на ринку, думаю, настав час тобі розкуштувати всі ті чудові смаки овочів і фруктів, які ти так довго пропускала повз свого рота, ха-ха-ха! – Промуркотіла кішка.