Читати книгу - "Фаренго. Ч. 1. Тінь попередника"

рішення Кірінскі. — Так, відправлю. А також відправлю його копію до місцевої резидентури Джи Тау. На обидві адреси моїм особистим кодом. Ось так, колеґо… А тепер ідіть додому, Мангусе. Відпочивайте. Нам обом потрібно відпочити. Сьогодні у нас був важкий день.

З

Резиденція Шекана,

планета Сагунт (7КВ18:а2),

Система зірки Капели.

9 семпрарія 416 року Ери Відновлення.

Серпаті піскові дюни впритул підступали до пірамідальних веж резиденції Шекани. Пустеля підкралася аж до стін, засипала підніжжя споруд і з'їла частку їхньої вертикальної величі. Але того, що залишилося, було достатньо, аби людина відчула себе комахою на тлі сіро-бурих металевих бастіонів Шекани.

Її побудували у третьому столітті Ери Відновлення, коли Стара Імперія перебувала на вершині адміністративної і фінансової могутності. Колись ґраційно-витончена резиденція солархів[4] і намісників тепер скидалася на древню фортецю, споруджену велетнями й забуту на краю порохнявого світу.

Але зовнішня потертість не перекинулася на внутрішні інтер'єри Шекани. Обличковані сірим і темно-зеленим гранітом зали, бронзові колони і сапфірові плафони ряхтіли відблисками на бездоганному поліруванні, як і в часи тих грізних володарів, чиї зоряні каравани першими досягли розсипів білих сонць Поясу Гулда[5]. Іридієва статуя імператора Сіорана Першого прикрашала стометровий марш малахітових сходів, що вели до Приймальної зали, здатної вмістити п'ятдесят тисяч імперських підданців. Споряджені швидкісними монорельсами тунелі прямували звідси до захищених від пилових ураганів підземних стартів. У кращі дні резиденції зі стартових майданчиків космодрому Шекани транспортні човники щодня злітали до орбітальних баз і портів. Туди ж, у свою чергу, швартувалися величезні вантажні кораблі з сировинних колоній, які забезпечували тримільйонне населення Сагунту всім, чого не виробляли місцеві фабрики молекулярного синтезу.

Тепер, коли доба Сіорана стала леґендою[6], резиденція отримала нове призначення. Тут розмістили арсенал і резервний командний пункт Дев'ятого флоту, однієї з другорядних космічних армад Нової Імперії. Війна з ящерами обійшла цей сектор стороною, і його стратегічне значення було, врешті-решт, визнано непереконливим. Лише сімсот десять представників земної раси мешкали тепер у неозорих лабіринтах Шекани. Перший за владою із цих семисот десяти стояв тепер біля панорамного вікна Головної вежі й спостерігав схід Капели — місцевого сонця, яке на стародавніх земних картах називалось Альфою Возного. Золотий диск повільно й велично сходив на небосхил лимонного кольору. Під його променями спалахували шафрановим блиском далекі дюни. Нічне туманне марево боязко колихалося, готове будь-якої миті відстрибнути до західного обрію.

Того, хто стояв біля вікна, завжди дивувала ця миттєва зміна кольорів, цей стрімкий перехід від нічної мерехтливої невизначеності до чітких, різаних кордонів між світлом і тінню. Він ще раз кинув оком на зміїсті рельєфи сагунтського піскового океану і відвернувся від ранкової панорами. Біля гранітної колони в очікувальній позі застиг офіцер його особистої охорони. Красивий екземпляр невизначеної статі, напівюнак-напівдівчина. Андрогін. Продукт найостаннішого зиґзаґу армійської моди. Золотаве світло Капели обливало сіро-сталеву уніформу андрогіна, грало всіма відтінками жовтого на металі нарукавних значків, на плечовому ковпачку зовнішнього комунікатора, на сріблястому канті короткої орденської планки.

— Сіре, поряд із вікном можливості систем ворожого проникнення зростають на кілька порядків, — нагадав офіцер. Голос у нього був радше жіночим. Він (вона) ускладнив (ускладнила) форму попередження винятково заради надання словам додаткової ваги. Саме так рекомендували доповідати адміралам глибокі знавці імперського військового етикету.

Адмірал не підтримував цих забобонів. Він відповів:

— Я знаю.

— Сіре, в мене є для вас кілька важливих повідомлень. Найближча «червона зона» перевірена і підготовлена для доповіді.

— Добре.

Вони пройшли в дальній кут кімнати й зупинилися там, де невелика ділянка підлоги була обведена яскраво-червоною лінією. Звідкись ізгори на військових зійшло тихе гудіння. Напівпрозора завіса силового поля надійно відділила захищену зону від решти світу. Тепер системи технічного шпіонажу Служби Запобігання втрачали шанс підслухати доповідь андрогіна.

— Ось цього інсайдера, сіре, технічна контррозвідка флоту знайшла чотирнадцять стандартних годин тому, — повідомив (повідомила) офіцер, протягуючи адміралові прозорий прямокутний блок розміром у чверть долоні. В глибині прямокутника можна було роздивитися комаху завбільшки з плодову мушку.

— Його функції?

— Це малопомітний мобільний центр керування групою більш простих мікророботів. Дуже досконала модель. Керуюча частина його мозку змонтована на поверхні ванадієвих сфер діаметром у кілька сот атомів. Схема з'єднана з нейронами мікроскопічного паразита в кишківнику цієї комахи…

— Лейтенанте, мене цікавлять не технічні деталі, а повний перелік завдань, які можна вирішувати за допомогою цього інсайдера.

— Сіре, ми ще не вивчили всіх його можливостей.

— Він збирав інформацію чи готував диверсію?

— Перше техніки вже підтвердили, друге також імовірне. Все залежить від реальної конфігурації угрупування мікророботів. Ми вже знайшли їх шість, але серед них — жодного бойового.

— Чи знайдені токсини в зоні проникнення?

— Ні.

— Що відомо про виробника?

— За нашими даними, сіре, щось подібне перед Війною розробляла лабораторія Другого Арсеналу на Альфі Альфі. Керівник проекту — доктор Санг. Розробку фінансувало управління «С» Служби Запобігання. Наших техніків насторожили параметри комунікатора цієї мушки. Вона може керувати мікророботами на відстані двохсот метрів. Сигнали проходять навіть крізь товсті мури. Навіть крізь метал і захисні поля з магнітною складовою. Комунікатор використовує гравітаційну сингулярність особливого…

— А де тепер доктор Санг?

— Даних немає, сіре. Після Війни на всі розробки цього типу накладено найжорсткіші грифи секретності.

— Продовжуйте вивчення. Тим, хто знайшов інсайдера, оголошую особисту подяку. Яке наступне повідомлення?

— Ще два повідомлення, сіре. Можливо, між ними існує зв'язок. Перше: наш аґент на Альфі Альфі перехопив дивний запит від цивільного медика на прізвище Кірінскі з Кідронії. Враховуючи, що наш аґент тепер на Кідро…

— Не вголос, лейтенанте.

— Вибачте, сір. Запит медика стосувався ушкодженого клона, паспортної карти якого не знайдено в жодній із баз даних. Наші люди перевірили навіть картотеки спецпідрозділів. Нічого не знайшли.

— Це заслуговує на увагу. Продовжуйте.

— Окрім того, сіре, наші аґенти на Арпікрані повідомили, що Служба відправила звідти на Кідронію фреґат «Девастейшн». Спеціальна місія, всі дані під грифом «вищий рівень секретності». Навіть космодромну обслугу і стартові підрозділи терміново сформували з техніків Служби. На борту фреґата незвичайні пасажири. Збірна команда, три високооплачувані спеціалісти-контрактники. Досвідчений поліцейський слідчий з Тіронії, ксенобіолог[7] найвищої кваліфікації і TTS-археолог. Наші аналітики поки що не визначили, навіщо саме така команда відправлена на шахтарську планету. За фрахтовими документами рейс оплачений зі спеціального фонду фінвідділу управління «D». Спочатку аналітики припустили, що рейс якось пов'язаний з активізацією кідронійського підпілля, але потім…

— Ксенобіолог і кідронійське підпілля? Дивна логіка.

— Аналітики припустили, сіре, що повстанці почали використовувати невідомих нам небезпечних тварин для атак на армійські об'єкти.

— Нісенітниця… — адмірал хворобливо примружився. Крізь прозорі контури захисного