Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Кожен раз у Жукова ривок на 180 градусів. У прямо протилежний бік.

Сам Жуков казав: «При Сталіні була одна історія, за Хрущова - інша, зараз - третя. Крім того, історіографічна наука не може стояти на місці, вона весь час розвивається, з'являються нові факти, відбувається їх осмислення та переоцінка, - треба вловити дух часу, щоб не відстати. З іншого боку, багато про що ще говорити передчасно» («Огонек». 1988. № 16. С. 11).

Фраза про те, що дух часу треба вловити і цьому духу відповідати, просто чудова. Відповідно до цієї вимоги мемуари мертвого Жукова чарівним чином оновлюються. В будь-який даний момент вони відповідають духу часу. Приклад. За життя Жукова в першому виданні мемуарів було сказано: «Не дивлячись на величезні труднощі та втрати за чотири роки війни, радянська промисловість виробила колосальну кількість озброєння - майже 490 тисяч гармат і мінометів, понад 102 тисячі танків і самохідних гармат, понад 137 тисяч бойових літаків» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 237). При цьому живий Жуков ні на які джерела не посилався. А ось в тринадцятому виданні (М., 2003. С. 252) фраза та ж, але цифри інші: 825 тисяч гармат і мінометів, 103 тисячі танків і самохідних гармат, понад 134 тисяч літаків. І посилання: Радянська військова енциклопедія. М., 1976. Т. 2. С. 66.

Між першим і тринадцятим виданнями розбіжність у тисячу танків і самохідних гармат. З літаками розбіжність ще більша: у першому виданні - 137 тисяч одних тільки бойових літаків, у тринадцятому - 134 тисячі бойових, транспортних, навчальних та інших. Збивають з ніг дані про виробництво артилерії: у першому виданні «майже 490 тисяч гармат і мінометів», в тринадцятому - 825 тисяч. Різниця в 335 тисяч стволів! Третина мільйона. Це 55 833 вогневі батареї, якщо вони шестигарматні. Це 83 750 вогневих батарей, якщо вони чотиригарматні. Якщо на обслуговування кожних з цих пропущених Жуковим в першому виданні гармат і мінометів визначити в середньому по п'ять осіб, то треба було б півтора мільйона артилеристів. Якщо враховувати всіх, хто такою безліччю артилерії керує та її роботу забезпечує: командирів взводів, батарей, дивізіонів, полків, бригад і дивізій, особовий склад артилерійських штабів, батарей управління, підрозділів зв'язку, водіїв артилерійських тягачів тощо, - то цифра сягає далеко за два мільйони. Невже Жуков про це не знав? Невже всім цим керував, не маючи уявлення про те, що знаходиться під його контролем?

Найцікавіше - посилання на джерело. Редактори тому могли б чесно написати, що Жуков у військових питаннях не розбирався, війною не цікавився, про війну нічого не знав, мостив від ліхтаря, а ось зараз відкрилися інші цифри. І редакторам варто було послатися на новітні дослідження. Але ні! Розповідь ведеться від імені Жукова. І цей Жуков в одному виданні каже одне, в іншому - інше, в третьому - третє, в тринадцятому - тринадцяте та цитує книжки, які не читав, які не міг читати. Другий том «Радянської військової енциклопедії», на який в даному випадку посилається Жуков, підписаний до друку 20 липня 1976 року. Через два роки, один місяць і два дні після його смерті. Жодного тому «Радянської військової енциклопедії» за життя Жукова випущено не було. У момент смерті Жукова перший том не був не те що підписаний до друку, але навіть ще й не зданий в набір. А останній том підписаний до друку через шість років після смерті видатного.

Ось як мрець вловлює дух часу. У прагненні відповідати Жуков перебрав. Судіть самі: Георгій Костянтинович відсилає нас до четвертого тому «Історії Другої світової війни 1939-1945». Цікаві, перевірте вихідні дані четвертого тому, порівняйте з датою смерті «маршала перемоги». Гарантую: обрегочетесь.

– 4 -

А ось ще.

З часів Сталіна утвердилась офіційна періодизація війни. Відповідно до неї наприкінці 1941 року під Москвою Червона Армія розвіяла міф про непереможність гітлерівської армії, а в кінці 1942 року під Сталінградом настав крутий поворот у війні. Майже 50 років у школах та інститутах, у книжках і фільмах, у військових училищах та академіях повторювали ці священні формули: під Москвою розвіяний міф, потім, через рік, під Сталінградом - крутий поворот.

Минуло півстоліття, і виявилася проблема. З'ясувалося, що роль Жукова у Сталінградській битві вимірюється негативною величиною. Відкрилося, що він під час Сталінградської битви перебував на іншому фронті і проводив так звану «відволікальну» операцію. Причому проводив бездарно й безуспішно. Для «відволікальної» операції було задіяно майже вдвічі більше сил, ніж для контрнаступу під Сталінградом. А це порушення всіх устоїв стратегії. На головному напрямку, там, де вирішується доля війни, там, де планується переламати її хід на свою користь, там повинні бути головні сили, а на другорядному напрямку - другорядні. Якщо на «відволікальну» операцію виділено більше сил, ніж на основну, то це злочин.

Крім того, в кінці 1942 року німецька армія на ржевському напрямку стояла в обороні. А Жуков там проводив «відволікальну» наступальну операцію. Але для оборони потрібно мало сил, а для наступу - багато. Вийшло, що величезними наступальними масами Червоної Армії Жуков «відволікав» малі сили німецької армії.

І ще: успіх під Сталінградом був для радянського командування несподіваним. Оточили 22 дивізії, але на це ніхто не розраховував. Передбачалось оточити втричі менше. Так от, для того щоб всього лише сприяти оточенню семи німецьких дивізій під Сталінградом, Жуков на іншому напрямку проводив грандіозну «відволікальну» операцію, в якій брали участь 29 (двадцять дев'ять) загальновійськових, ударних, танкових і повітряних армій.

Для «відволікальної» операції Жуков зосередив 1,9 мільйона бійців і командирів, 3300 танків, 1100 літаків. У результаті «відволікальної» операції Жуков втратив 1850 танків, більше тисячі літаків, кілька тисяч гармат і мінометів, спалив мільйони снарядів, уклав у землю більше ста тисяч солдатів і офіцерів, знекровивши кращі гвардійські з'єднання Червоної Армії.

«Відволікальна» операція Жукова в районі Ржева виглядає ще більш дикою на тлі подій попереднього року. Нам кажуть, що нібито в кінці 1941 року Жуков пропонував Сталіну зосередити головні сили на Західному фронті, але дурний Сталін розосередив сили на багатьох напрямках і