Читати книгу - "Єлюди. Теплі історії з Майдану"

щира малеча. Сама Соломія з «Дай Боже» виступає із трьох років.

***

Фантастичний хлопець. Цимбаліст Петро із Ворохти (Івано-Франківська область), 26 років. Він удосконалює свою майстерність і бере уроки з гуцульської музики XV – XVI століть. Таке враження, що він щойно спустився з гір на землю. Сьогодні грав на цимбалах, яким п’ятдесят років. А Соломія, про яку я писала попередньо, співала. Міні-концерт відбувся на розі вул. Хрещатика й Прорізної, біля барикад і бочки з вогнем. Тому була, безсумнівно, тепла атмосфера.

***

Кияни Юрій і Павло приїжджають на Хрещатик увечері на величезному авто й улаштовують, за їхніми словами, «а-ля пікнічок». Іноді він триває всю ніч. Чоловіки зупиняють машину перед барикадою на Хрещатику. Кажуть, що на Майдані й без того багато місць, де можна випити гарячого чаю й кави. А ось за межами барикад таких місць немає. У казанах нагрівають окріп.

Як ви зрозуміли, Юрій і Павло люблять автівки. Людям машина також подобається. Коли вони бачать цей джип, одразу поліпшується настрій. Чоловіки це розуміють. Круту тачку часто фотографують.

21 грудня 2013

Ви пам’ятаєте це фото з піаніно біля Адміністрації Президента? Хто його лишень не постив. Серед останніх – син Джона Леннона. Зробив цей знімок 24-річний Андрій Меаковський, львів’янин. Хлопець займається коворкінгом, тобто програміст, а не музикант. Андрій – один із трьох співавторів цього гарного вуличного проекту.

У трійці друзів виникла ідея зіграти на піаніно перед силовиками, після того як спецпід-розділи почали застосовувати газ проти демонстрантів і побили людей. Хлопці знайшли оголошення про продаж інструменту. Купили піаніно за 500 гривень. Ще 350 гривень заплатили майстру з налаштування. Уночі розмалювали його жовто-блакитними фарбами. На наступний день привезли інструмент до Адміністрації Президента. Розпочався концерт перед міліціонерами.

Сьогодні піаніно стоїть біля мерії й живе своїм життям. На ньому грають звичайні люди, а інколи – і випускники консерваторії. Подивіться, як натхненно співає жіночка біля Андрія.

***

Святослав, 26 років, Черкаси. Волонтер медичної служби у київській мерії. У будівлі перебуває з 3 грудня. Він тут цілодобово. Спить по кілька годин на добу. Каже, що приїхав, тому що він проти побиття мирних людей. Розповідає, що у ніч з 10 на 11 грудня в очікуванні штурму мерії у приміщенні створили лазарет – місце, де б надавали першу допомогу постраждалим. У ту ніч волонтери давали заспокійливе багатьом людям.

Потім настав період затишшя. Раз на 3-4 дні санепідемстанція проводить сандезобробку. Медики щодня роздають вітаміни, попереджуючи спалахи хвороб. Спілкувалася зі Святославом за волонтерським робочим столом. Поруч із ним – його спальне місце.

***

Мустафа Найєм, відомий український журналіст. 21 листопада написав у Facebook: «Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан?» У цей день уряд призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Люди Мустафу послухалися – кілька тисяч вийшло на площу. Це був перший раз, коли користувачі соцмереж проміняли Facebook на вулицю.

Не думаю, що ті перші могли уявити, що скоро на Хрещатику замдержсекретаря США Вікторія Нуланд пригощатиме міліцію бутербродами, відома українська група «Океан Ельзи» виступить у старому складі, а тисячі людей посеред ночі їхатимуть до центру рятувати інших. Додам ще один пост Мустафи від 21 листопада. Він поки що актуальний: «Одевайтесь тепло, берите чай, кофе и друзей».

22 грудня 2013

Раїса. Очолює вінницьку громадську організацію «Гармонія», що об’єднує молодь з обмеженими фізичними можливостями. Тішиться, що люди у Києві вийшли на вулицю. Вважає, що не треба боятися змін, і дуже хоче, щоби країна рухалася у бік ЄС. Там для людей із обмеженими фізможливостями створюють належні умови для життя. В Україні ж продукують літаки, закуповують вертольоти для президента, але немає жодного заводу, який би