Читати книгу - "Фарисеї, або Неоголошена війна Україні"

кінець літньої сесії Верховної Ради України фракція БЮТ нараховувала вже 32 депутати, а восени збільшилася ще на 10 осіб. Це можна назвати процесом мобілізації всіх можливих сил напередодні оголошення війни.

Дуже поспішне і вкрай різношерсте збільшення фракції БЮТ переслідувало мету захисту прем’єра через парламент. З усього видно, що це був добре продуманий план протистояння з Президентом України. Фракція БЮТ мала стати своєрідною дубиною проти нього. Платформа протидії Президенту України виявилась об’єднавчою ідеєю представників таких різних політичних сил під дахом БЮТ.

7. Розмови і наміри

Юлія Тимошенко зайняла пост Прем’єр-міністра України при підтримці понад 300 членів парламенту, однак на цей час у суспільстві вона мала мінусовий кредит довіри — більша частина опитаних їй не довіряла. За цим показником вона не поступалася Л.Кучмі та В.Медведчуку. Робота над поліпшенням рейтингу Ю.Тимошенко стала головним завданням. Вже до літа ситуація значно поліпшилася, а в липні 2005 року численні соціологічні дослідження показали, що порівняно із березнем рейтинг Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко значно зріс. Процент довіри до Ю.Тимошенко сягнув найвищого рівня — 46 %. І це тоді, коли Президенту повністю довіряло 51 % опитаних. Одночасно опитування підтвердило, що будь-який блок, який задекларує підтримку В.Ющенку, набере значно більше блоку, що підтримуватиме Ю.Тимошенко.

Віктор Ющенко постійно наполягав на необхідності створення потужної демократичної коаліції, куди б увійшли всі помаранчеві політичні сили для того, аби на парламентських виборах закріпити здобутки Помаранчевої революції та зробити їх незворотними. Однак така конструкція явно не подобалася Ю.Тимошенко та її близькому оточенню, бо вона сильно нівелювала її персону. Тому у середовищі «Батьківщини» категорично відкидали саму можливість такого єднання.

На посаді прем’єра вплив і авторитет Ю.Тимошенко так зросли, що їй вже й не хотілося ділити владу будь-з ким. Спільний блок з нашоукраїнцями не гарантував їй збереження посади. Усе це й стало головними причинами, які стояли на заваді спільного виборчого блоку помаранчевих сил. Юлія Володимирівна та її найближчі сподвижники вирішили, що настав їх зоряний час, тому вони відверто взяли курс на створення виборчого блоку під Тимошенко. Іншої мови в усіх організаціях «Батьківщини» не було. Але сама Юлія Володимирівна в присутності В.Ющенка і у ЗМІ продовжувала говорити, що вона і очолювана нею «Батьківщина» готові йти на парламентські вибори 2006 року у складі єдиного помаранчевого мегаблоку, хоча насправді все було зовсім не так.

Для того, аби йти окремим блоком на парламентські вибори 2006 року і перемогти на них, Ю.Тимошенко потрібно було перебрати на себе стабільний електорат «Нашої України». І щоб це зробити, потрібні були екстраординарні зусилля, які б відштовхнули людей від В.Ющенка та вірної йому політичної сили — «Нашої України». А без компрометації своїх вчорашніх союзників цього досягти було неможливо.

8. Перші підступні атаки

До війни з Президентом Ю.Тимошенко почала готуватися, мабуть, із дня свого призначення прем’єром. У всякому випадку в березні 2005 року це робилося вже неприховано. У близьких до Юлії Володимирівни виданнях розпочалися нападки на так зване «оточення президента». Я от тепер думаю: це ж треба вміти робити з найближчих і випробуваних соратників Віктора Ющенка якихось демонічних осіб, не маючи при цьому жодних фактів. Однак, що головне — вже всі ніби й звикли, що це негативні персонажі, але і досі ніхто не знає, чому. Чи не маємо ми тут справу із цинічним і добре продуманим маніпулюванням суспільною свідомістю українців?

Мета нахабно-цинічної атаки на найближчих соратників Віктора Ющенка навіть і не приховувалася — ізолювати Президента України від своїх близьких сподвижників і нав’язати йому вічну дружбу з Юлією Тимошенко, тобто змусити його виконувати те, що від нього вимагатимуть.

Шановні читачі! Згадайте, чи не мав місця подібний сценарій у минулій історії України? Та цього ж самого легковірного Л.Кучму так обклали з усіх боків явно антиукраїнські сили, що вже й не він керував державою. Подібну роль готували і В.Ющенку. До речі, із цією мрією багато хто не розлучився й досі.

Але що найбільш вражає у цій історії, так це миролюбність народного Президента — він пробував мирити своїх соратників із Юлією Володимирівною, закликав подавати руку. І що цікаво: з екранів телевізорів і Петро Порошенко, і Роман Безсмертний, ніяковіючи, відповідали, що не ведуть якихось підступних дій проти прем’єра, демонстрували свою миролюбність. Інших персонажів з так званого «оточення президента» я особисто на екранах у такій ситуації не бачив. Але бачив Юлію Володимирівну — вона явно не бажала миру. Не мирний процес її влаштовував, бо як тоді роз’єднати і ослабити команду В.Ющенка? Її кредо складало відоме гасло: «Розділяй і володарюй».

9. Групування юліанських сил

Перша публічна демонстрація намірів сталася на квітневій 2005 року політраді ВО «Батьківщина». Тоді я вперше дізнався про глибину протиріч у таборі помаранчевих і про жорстоке протистояння лідера «Батьківщини» з «оточенням президента». Називалися прізвища: П.Порошенко, Р.Безсмертний, Д.Жванія, О.Третьяков, М.Мартиненко. Фактів не було названо жодних. Лише Юлія Володимирівна звинуватила їх у підготовці усунення її з поста прем’єра і заявила, що миру із цими людьми бути не може.

Такі заяви колеги по партії сприйняли із співчуттям та розумінням, адже, за словами Юлії Володимирівни, вже було визначено час її усунення — червень, максимум — вересень. Тому головне завдання — протриматися до початку парламентських канікул.

На цій політраді сталася ще одна знаменна подія — ряди ВО «Батьківщина» поповнив добре відомий Михайло Юрійович Бродський. Олександр Турчинов урочисто оголосив, що очолювана ним партія «Яблуко» у повному складі перейшла у «Батьківщину». Здається, тоді лише автор цих рядків проголосував проти входження М.Ю.Бродського до ВО «Батьківщина» та кооптації його у члени політради партії. Голосував проти, бо добре знав із власного досвіду про ступінь «кришталевої чесності» та «виняткову бездоганність» цієї особи. Незважаючи на моє настійливе прохання надати з цього приводу слово, О.Турчинов його не надав, а наголосив, що Михайло Юрійович вже давно плідно співпрацює із «Батьківщиною» і незабаром принесе їй чимало користі.

І хоча у пресі про політраду ВО «Батьківщина» та участь у ній Прем’єр-міністра України Ю.Тимошенко і голови СБУ О.Турчинова ніде не йшлося, партактив націлювали до відкритої боротьби у стані помаранчевих. Військовою термінологією це означає приховане групування сил перед початком