Читати книжки он-лайн » Публіцистика 📰🎙️💬 » Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї

Читати книгу - "Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї"

142
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 33
Перейти на сторінку:
тільки злість, прикрощі, яких тобі завдали.

Така пам’ять, вчила бабуся, ніколи нічим добрим не проросте, особливо на ближніх, на твоїх дітях, що з того ж кореня пішли.

Суха, зла пам’ять – не родить.

Вона може ожити, як всохле дерево, на якім раптом пагінець з’являється. Він житиме, а от дерево – ні.

Особливо небезпечна суха пам’ять щодо батьків, казала бабуся.

Згодом я почув знамениту легенду про сина, якому його кохана, аби довів свою любов, наказала принести материнське серце. Й коли він вирізав серце й ніс до жорстокої коханої, то спіткнувся і впав, а серце, що покотилося по землі, спитало: «Ти не забився, синку? Тобі не боляче?»

Я згадав, що подібне чув і од бабусі.

Притча від бабусі Пелагеї звучала так:

– Полюбив раз хлопець дівчину, вдатну та гарну, тико вельми примхливу та серцем нидобру. І раз сказала: «Докажи, що любиш. Принеси те, що тобі у твоїй матері найдорожче».

Задумався хлопець. Ласка материна дорога, любов, те, як вона усміхається. Вся вона. А що найдорожче? І подумав: усе, що мені дороге, породило мамине серце. Коли мати спала, вийняв із неї серце й поніс коханій. Тико, йдучи, побачив, як небо потемніло. Темно-темно стало. З переляку упустив мамине серце.

А воно покотилось, викотилося на небо й стало замість сонця світити. Заплакав хлопець і назад вернувся. А там коло порога щось гарєче лежить.

– Пусти мене, хлопче, – каже, – я буду твоїй матусі замість серця.

Мені здається, суть цієї історії – притчі чи легенди – в тому, що без матерів, без їхньої любові й любові до них не може існувати світ. Як і без сонця.

Пам’ятаю, ще бабця казала, що гріх зобижати сироту, лишати без доброго слова.

Що хай би яка людина була невдатна в житті, ціну їй не складеш. Нещасні діти, матір’ю недолюблені. Нещасна матір, яку діти забувають, як одиноке дерево серед поля, на якім нічого не росте.

І ще одна коротка притча. Виглядала й виглядала мати сина, що в світи далекі подався. Геть зістарилася. Нарешті син приїхав. На золотій бричці, з жінкою-панею. Повно добра всякого навіз.

– То все вам, мамо, – каже.

– Чую ніби знакомий голос, – одказує мати, – тико ж никого коло брички ни бачу. Повна бричка, тико без хазяїна.

Прислів’я, приказки од Пелагеї

– Сім верстов пройшов, а долі ни найшов, бо вона коло воріт лежала.

– Кричеть, як сорока, а з ділом їдна морока.

– То такей пастух, що од сну опух, а бидло [1] всеньке жито столочило.

– На печі їдєть калачі, а за дверима з них голодні миші сміються.

– Сонце, ни дивеся у віконце, бо тута дівка до обіда не вмивана.

– На городі верба груші вродила, бо Химка клялася, що перед чоловіком чиста.

– Дід беззубий, як пеньок, а дівку поцілував, то молодицею стала.

– Наш котик умивається – видно, Параска в гості збирається – три дні тарандіти.

– Наша Маруся до вечора краля, а як стемніло, хлопци всю красу покрали.

– То того хазяїна кінь, що чужим вівсом потилицю чухає.

– Одягай, Мотрунко, запаску, пуйдеш гусей пасти, хай хоч гусак на тебе подивиться, як така стидлива.

– Корова у нас молочниця – цілий день на вигоні вибрикує.

– Ще комар ни вкусив, а вже відро сліз назбирала.

– Виглядала кума, а він псиська прислав, щоб на куму погавкав за вчорашні пироги.

– Візьму-но я лозину, піду сама дочку сватати.

– Гаврильцю, чого в тебе писок став, як рильце? Мо’, гороху чужого наївся?

– У неї коса така, що й мурахи цілують.

– Покличу місяця, щоб у відро заглєнув, ци я води принесла.

– Так пити хочеться, що й добрий кусок сала з’їла б.

– Розсокоталися, ніби Феську язикату побачили.

– Як півень ни встереже, то курка і два яйця зразу знесе.

– Так глєнула, що на другім силі горщики заторохтіли.

– Така криклива, що й ворота дрижать.

– Така гнівлева, що й двері бояться рипнути.

– Посватався на чуже сило, а типер у свему на дівок заглядаєця.

– Якби хто приніс пирога, то вона, може, й розчесалася б.

– Сім верст до небес, та на восьмім додом дорогу все їдно згадаєш.

– Чого то, кумо, ваш кум на вас вашим голосом вчора кричєв?

– Ліпше прийдіть взавтра, бо сьогоднє ще не всі пироги доїли.

– Жінка як тичка, зате чоловік у неї як бричка.

– Сідайте, Параско, бо, певно, вже у вас язик стомився.

– Та Явдоха така пройдоха, що й у болоті не замочиться.

– Така пролаза, що й крізь мишачу нірку пролізе.

– То ж так: хто за долею плаче, той сонця й літом ни побачить.

– Як дівка ни на ту ногу встане, то парубок на неї ни так гляне.

– Щось ви-те, куме, ни з того берега прийшли.

– Як був квас, то й не було вас, а тепер квасило, то де вас носило?

– Як наварив, Омельку, так і їж.

– Принесіте, куме, риби, то й хліб до неї буде.

– Кажеш, ти добрий? А ти-но руку пчолі настав.

– Ліпше самому по дорозі йти, ніж удвох із гицелем.

– Ранок – ото тобі й панок, як ни вспієш наробитись, будеш ввечері журитись.

– Зимою день, як літом у комара ніс.

– Робить, як комар, а їсть, як віл.

– У нас стики того сіна, що коза за день з’їла.

– Та так робить, що й мокре ліпше горить.

– Йшов свататися, та об гарбуза спіткнувся.

– Наївшися, напившися – гвавтоньки женитися. А як я зголодію, де ж я жінку подію?

– Ганька за Грицем сохне, а Гриць і не охне.

– Скіко м’яко ни стели, а самому твердо спати.

– Скоріше ожениться солом’яний парубок, як вийде замуж ота кам’яна дівка.

– Поле бачить, а ліс чує, де й Гаврило заночує.

– Поволочився за багатою, а у вбогої та любої – уже дитей трійко.

– Приніс відро чужого розуму, а хто пити буде?

– Такеї буйні вітри у нього в голові, що сусідські ворота обломилися.

– Дурного Гаврила й Параска побила.

– Скільки б воду решетом ни носив – ни порозумнішаєш.

– Порадив, як озеро ложкою вичерпати.

– Надіявся циган на пироги, то й борщу ни схотів.

– Лисиця і в сні курей бачить.

– Вівсяна каша себе хвалить, а люди – гречану.

– Сідайте, бо в ногах правди нима, у нас лавка чисто заметена.

– Чоловік з Кукурік, а прожив із маслом цілий вік.

– Ой, дорогеї гості, куди ж вас посадити, хіба горох перебирати.

– Добрий кіт, тико мишам часом підморгує.

– Ще кіт ни нявкнув, а вже миші танцюють.

– Конику-соколику, ни брикайся, бо

1 ... 4 5 6 ... 33
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї"