Читати книгу - "П'ять життів доктора Гундлаха"

— Наприкінці дощового сезону тут здебільшого буває один-два поштовхи землетрусу, епіцентр — точно посеред озера.

— Вас непокоїть це озеро?

— А чому ви про це питаєте? — запитанням на запитання відповів Гертель.

— Бо ви ввесь час озираєтеся.

— Просто мені здалось, ніби хтось учепився за нами. Якийсь жовтий «датсун».

— Заспокойтеся.

— Мені тільки здалось. Тут на таке звертають увагу, — пояснив Гертель.

— Ми з вами не такі й важливі персони, — вів далі Гундлах. Назустріч уже насувалося місто, хаотичне громаддя з мільйонним населенням. Місто було праворуч, воно тулилось до підніжжя гори, яка теж вивершувалася кратером вулкана. — А це дуже незручно — комендантська година?

— Та ми вже пристосовуємося. Сальвадорці — народ імпульсивний, розумієте, їм легше звикнути. За кілька дрібних монет сальвадорець вам з радістю танцюватиме на вулкані. Такі спектаклі-ревю на роликах ви можете побачити навіть у вашому готелі або в сусідньому «Шератоні», щоправда, треба мати спеціальні перепустки. Після ревю — всілякі напої, закуски, танці й суботнє шоу, ночівля, потім чудовий сніданок з шампанським.

— Business as usual?[1]

— Саме так, пане доктор. Та й найстаріше ремесло квітне. На повну потужність працюють розважальні заклади «Гваделупа» в кварталі Сан-Маркос і «Глорія» неподалік «Шератона». Але не вночі, як раніше, а тільки опівдні, до комендантської години. Клієнти «Глорії», якщо беруть таксі, то кажуть водіям, щоб везли їх до «Сінаю». А «Сінай» — це похоронна контора, розташована якраз навпроти, отже, одночасно й там створюється кон'юнктура.

— Дякую за інформацію, але я хотів би почути щось нове про Дорпмюллера.

— На жаль, я не можу випереджати пана доктора Зайтца.

Виходячи з машини, Гундлах помітив позаду, кроків за п'ятдесят, жовтий лімузин марки «датсун», який теж завертав на стоянку. Гундлах нічого не сказав, навіщо зайвий раз лякати Гертеля, котрий намагався видати себе за бувалого в бувальцях, хлопець і так занадто знервований і переляканий. Філія Рейнського промислового концерну, ніби магазин косметичних товарів, містилася на елегантному бульварі де лос Ероес, займаючи цілий поверх висотного будинку. Але доктора Зайтца, начальника канцелярії Дорпмюллера й другої особи філії, ще не було.

Було ще десь біля восьмої години. Секретарка Зайтца, яка теж тільки-но прийшла, зварила для Гундлаха каву. її звали Люцією Біндінг.

— Адже ніхто не знав, коли саме ви прибудете, — ніби вибачаючись, сказала вона, набираючи телефон шефа. Вона мала років тридцять; досить приємна собою, її волосся було зв'язане на потилиці акуратним вузликом, проте Гундлах до такого типу жінок був байдужий. Як завжди в таких випадках, ніби мимоволі, він відразу прикинув, скільки приємних хвилин і радості могла б принести йому ця жінка; результат на цей раз дорівнював нулю.

Пані Біндінг повідомила, що пана Дорпмюллера викрали біля самої його квартири на Ескалоні: заблокували машину, витягли звідти шофера, а Дорпмюллера повезли на його ж автомобілі. Вона згадала ще кілька подробиць, відомих працівникам філії, але Гундлах її майже не слухав. Подробиці тепер не мали значення. Дорпмюллер перебував у руках невідомих людей, головне зараз було знати, чи він живий, які умови обміну, чи озивалися викрадачі — але про це вона нічого не знала, очевидно, доктор Зайтц був мовчазної вдачі.

Нарешті прийшов Зайтц, худорлявий літній чоловік із жовтавим обличчям, колючими очима і, як здалося Гундлаху, справді небагатослівний. Зайтц справляв враження жорстокої властолюбної людини. Дотримуючи всіх правил хорошого тону, він все-таки дав зрозуміти, що чекав людину вищу за чином, аніж Гундлах. Він вважав, що тут було порушено субординацію. Хто тут вищий по службі і хто чиї накази повинен виконувати, молодий посланець з Німеччини його накази, досвідченої людини на місці — чи навпаки? Таку проблему Гундлах завжди вирішував несподіваним наступом, дружніми вказівками, і все швидко ставало на місце, але Зайтц чинив опір.

— Майте терпіння, — холодно порадив він. — Не можна поки що нічого робити, щоб не зашкодити панові Дорпмюллеру. Та й для переговорів ми не маємо достатньої свободи дій. На жаль, нам лишається тільки прийняти умови…

— Ми ж уже прийняли їх. Тільки, як воно буде далі?

— А це справа наших довірених детективів Ворда, Вебстера і Віллоубі.

— Це ви їх підключили?

— Я запропонував їхні кандидатури концернові телеграфом і дістав згоду. В даному випадку це єдиний вихід. ВВВ, тобто Ворд, Вебстер і Віллоубі — фахівці своєї справи. Ми весь час підтримуємо з ними зв'язок, і вони щодня звітують нам про зроблене.

— І що ж вони повідомляють?

— Власне кажучи, ми поки що маємо тільки один їхній звіт. — Доктор Зайтц причинив внутрішні двері, які вели до секретарки, потім дістав із сейфа якісь папери. — Будь ласка, прочитайте самі.

Під помпезною шапкою фірмового бланку (шапку було набрано аристократичним сірим друком у Мехіко) з абревіатурою ВВВ центральноамериканська філія детективної фірми повідомляла, що двічі входила у контакт з викрадачами. Внаслідок цього ті учора повідомили телефоном бюро Рейнського концерну про свої вимоги й надіслали магнітну плівку з голосом Дорпмюллера. Проте запис виявився неякісним, з нього не можна було пізнати голос Дорпмюллера. Решта все не суттєве. Звіт підписав якийсь містер Хілларі, уповноважений філії ВВВ в Сан-Сальвадорі, й містер Пінеро, їхній спеціальний агент, чи щось на зразок цього.

— Оце і справді все, пане Зайтц?

— О боже, а чого ж ви ще хотіли? Зараз абсолютно все диктують злочинці, у чиїх руках перебуває наша людина.

— Але ж обоє повідомлень йшли до вас, незалежно одне від одного, отже, виходить, ВВВ просто підключились до вашого телефону й про все дізналися. Я не бачу їхньої заслуги. Ці високооплачувані люди повідомляють нам лише те, що ми й самі знаємо.

— Будь ласка, не так голосно… — Зайтц приклав праву долоню до нижнього ребра; в нього було жовте обличчя й жовтаві білки очей, усе це свідчило про хворобу печінки й уселяло в Гундлаха надію, що він покладе непокірного буркотуна на обидві лопатки. Гундлах інтуїтивно відчував: причиною надзвичайної обережності Зайтца та його намагання тримати в