Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 3.2.

Помітивши мої метушіння, імператор усміхнувся і відірвався від руки.

- Що ж. Давайте сядемо, - сказав він все тим же чарівним голосом, змушуючи моє серце шалено битися у відповідь. – Як вам перебування у палаці?
Гадки не маю, що треба говорити в такому випадку. Може, варто було нагадати про те, що за межі своєї кімнати я не виходила, та й влаштовувати мені екскурсію ніхто не поспішав. Знову почало наростати невдоволення, але я вирішила просто промовчати, давши своїм емоціям влягтися. Мене порядком починали втомлювати ці гойдалки.

Щойно чоловік доторкався до мене, як думки судомно вискакували з моєї голови і все, на що мене вистачало, це було бажання торкатися його тіла. Причому щоразу мені було все складніше з цим справлятися. Але коли імператор відходив від мене, всередині проростали зовсім протилежні почуття. Та що це таке!?
Відзначивши, що я не поспішаю відповідати на його пряме запитання, правитель трохи насупився, і мабуть прийняв якесь рішення для себе, оскільки він глибоко вдихнув і підвівся з крісла.

- Ходімо, - тільки й промовив Смарагдик.
Мені не залишалося нічого, окрім як слідувати за ним углиб саду. З кожним нашим кроком рослинність ставала все густішою, наближаючись до стежки, якою ми рухалися. Я була настільки занурена у свої думки, що не відразу помітила, що імператор різко зупинився, тому врізалася йому в спину.
Ойкнувши, я вибачилася і відразу потонула в ніжності смарагдового погляду. Іларій простягнув мені руку і торкнувся пальцями до моєї щоки, акуратно провів по ній, наближаючись до губ.

У своїх тридцяти років я цілком усвідомлювала, що означав такий погляд правителя. Тому, не довго думаючи, зробила крок до чоловіка, взялася за його сорочку і потяглася до губ.
Поцілунок був глибоким і пристрасним, я танула в ньому, і мені хотілося притиснутись ближче. У голові все перемішалося, а губи палило вогнем. І тут мене ніби блискавка пронизала: секундне видіння смарагдових очей промайнуло в моїй свідомості, а в них я побачила біль і ніжність. Такі різні, і такі сильні почуття, що змусили мене відсахнутися від чоловіка. Моє дихання було рваним, а руки тремтіли.

Здається, я божеволію. Очі ж чоловіка стали ще більш насиченого кольору, здавалося, вони наповнилися якимось внутрішнім світлом.

– Ти відповіла мені. Чи здогадуєшся, що це означає? - Голос був тихий, і я знову почала тонути в ньому, забуваючи саму себе. - Ти будеш моєю. - Сказав впевнено, а я ошелешено витріщилася на свого Смарагдика.

Так, з цієї хвилини я знала, що він мій, тільки МІЙ. От і все. Виявляється, не потрібно довгих розмов, знайомств, побачень та іншого. Достатньо всього одного поцілунку сердець і хвилинного погляду віч-на-віч.
Ну от, Христино, ми й приїхали. Схоже, я закохалася. Усвідомлення цього змусило вп'ятися на чоловіка навпроти і затрясти головою. І що мені з цим робити?
Іларій продовжував тримати мене в обіймах, погладжуючи своїми долонями мої руки. Правитель усміхався якимось своїм думкам, нагадуючи задоволеного кота, що об'ївся сметани. Аж ось його погляд раптом затуманився, і мені здалося, що дивився імператор немов крізь моє тіло, хоча невдовзі усвідомлення повернулося до мого співрозмовника, він трохи спохмурнів і промовив лише одну фразу:

- Мені треба терміново тебе покинути. Ельдар прийде за тобою, зачекай.
І перед нами відчинилося вікно порталу, в якому і зник правитель. А за кілька хвилин до мене наблизився темноокий велетень, він же радник імператора, і провів до палацу. Всю дорогу він чомусь хмурився і стискав губи. Так, не сказавши жодного слова, чоловік довів мене до моєї кімнати і залишив біля дверей.
Чудово. Ну от просто відразу все зрозуміло - мені дуже радіють всі навколо, а не тільки сам імператор.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍