Читати книгу - "Магія без пам'яті , Мiла Морес"

Розділ 2

Перемістилася додому, але не у вітальню, щоб заявити про своє повернення, а у ванну на другому поверсі. Зачинила двері й тремтячими від нетерпіння руками розкрила рюкзак, дозволивши своїй пташці вилетіти.

- Який ти гарний, - милуюсь польотом магічного птаха в межах санвузла. - Вибач, тут політати не вийде.

Я вже розтанула, хоча збиралася лаятися зі своїм вихованцем. Зараз дивлюся широко розплющеними очима, та ще й щелепа відвисла. Любуюсь польотом білого голуба. Він змахнув крилами кілька разів і сів над ванною на перекладину. Поки пурхав, я точно бачила голуба, а тепер наді мною білий птах з жовтими смугами, ще й чубчик смішний на голові.

- Ти – не голуб?

- Ні, пані. Я – алконост.

- Алко… що?

- Символ алконост – один із ряду унікальних вихованців, який має надсильну магічну здатність, що виявляється у зрілому віці або при зустрічі з призначеною парою. Алконост – один з найсильніших і найрозумніших птахів. У світі налічується лише кілька магів, наділених подібними символами. На даний момент мені відомі чотири випадки.

Лекція триває, а я кліпаю очима, пропускаючи половину з того, про що воркує неголуб, алко... щось там.

- Чому ти так довго не приходив до мене? – я обурилася, хоч і невчасно – перервала енциклопедичну розповідь.

- Ви ще не були готові, моя пані.

- А чому до інших вихованці приходять у п'ять років?

- Не всі символи мають надздібності, - такий повчальний і важливий тон у мого птаха, що незручно ставити свої питання. - Вони передають своєму власнику інстинкти, надчуття, але не більше. Птахи приходять до найрозумніших магів, вовки – до темпераментних та палких, кішки – до наполегливих та цілеспрямованих…

- Значить, я розумна? - Знову перебиваю літаючу енциклопедію.

- Так, пані. Я вибрав саме вас через гострий розум і прихований потенціал.

- Ти сам мене вибрав? – я підскакую на місці, потираю вологі долоні.

- Так, пані.

- Може називатимеш мене Лаурі? А то «пані» звучить надто… пафосно.

- Добре, пані Лаурі, як бажаєте.

Хмикнула, але виправляти не стала. Нехай буде так. Навіть кумедно.

Повірити не можу… У мене є вихованець. Я – птах, та ще й унікальний. Не віриться просто.

- А літати я теж буду? Ти навчиш мене?

- Так, пані Лаурі. Це урок під номером сто тридцять п'ять у моєму списку.

- Ого… А не можна його на початок перенести і одразу вчитися літати?

- Ні, пані Лаурі. Практичні заняття розпочнуться лише після того, як ви вивчите теорію магії та засвоїте всі її принципи.

У двері постукали. Я злякано схопилася з краю ванни. Алі відразу замовк і перетворився на голуба.

- Лаурі, це ти?

- Так, мамо, - висовую голову, перевіряю, чи немає поблизу батька.

- Ти чому так рано?

- До мене прийшов мій вихованець, уявляєш? - кажу тихенько, хоча у двері вийшла повністю. – Його звуть Алі, і він каже, що я розумна та унікальна.

- О, люба, як я рада, - мама трохи обняла за плечі. - Ну ходімо, допоможеш мені на кухні.

Посмішка з мого обличчя відразу зникла. Мама надто швидко перейшла до справи, яка важлива особисто для неї.

- Можна я побуду з Алі? Він багато цікавого розповідає.

- Допоможеш мені на кухні і розповіси, як це трапилося, а ввечері поспілкуєшся зі своїм вихованцем, - каже ласкаво і з турботою, ніби з можливих варіантів обрала найкращий для мене.

Спустилася вниз вже без настрою. Мама роздала вказівки, як завжди, кілометровий список. Мені ж зайнятися більше нема чим. Потрібно почистити картоплю. Обов'язково за допомогою магії, щоб батько похвалив – так каже мама, а я впевнена, що він не похвалить, навіть коли дізнається, що мій вихованець – алконост.

Так, запам'ятала вже.

Переповіла мамі все, що було у школі. Отримала підтримку у вигляді пари втішних слів і тих же символічних обіймів плечей. Таке відчуття, що мама всю ласку розтратила на чотирьох синів, а на мене в неї вже сил не лишилося. Ось вона і пестить мене абияк.

- А ще я зустріла дивного чоловіка. Він дав мені візитівку, і сказав, щоб я зателефонувала, якщо хочу вчитися в академії.

- Мила моя! - Мама театрально скрикнула. – Не можна бути наївною дівчинкою. Скільки разів я вже тобі казала? З незнайомими чоловіками не варто розмовляти, і тим паче брати в них щось. Де ця його візитівка? Віддай мені, - я віддала картку, - не треба вірити таким дурницям. Мало що в цього чоловіка на думці. Батько сказав, що тобі нема чого вчитися. Тебе чоловік забезпечить.

- Мамо, який чоловік?

- Так, мам, хто її таку візьме? – з широкою усмішкою до кухні увійшов Томан, наш нероб. Сидить на шиї батьків, а самому вже сорок три.

- На кожен товар знайдеться купець, - мама додала народної мудрості, замість того, щоб заступитися за мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍