Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

1 (2)

— Капітан Рівва! — голосно представився молодик з доглянутими руками і не менш доглянутими вусиками, схожими на двох хробаків, що заснули під носом.

Ліїн він не сподобався одразу. Ще до того, як почав витися навколо обсипаючи компліментами і дивуючись, що така гарна дівчина чахне в болоті. У магічну силу красуні він чи не вірив, чи вважав її чимось неважливим. Головорізи Хашена це теж одразу відчули та обдаровували капітана незадоволеними поглядами. Видно, уявляли, як виправдовуватимуться перед своїм командиром, якщо божевільна магічка зараз візьме і зав'яже настирливого хлища вузлом на верхівці щогли. Морським вузлом зав'яже. Щоб гарно було.

Якщо чесно, капітан Рівва дуже погано поєднувався зі шлюпом та навколишнім пейзажем. Нема чого таким хлищам робити в таких умовах. Їхнє місце у палацах, в оточенні дівчат шляхетного походження та неважкої поведінки. Вони будуть захоплюватися тонкими пальцями кавалера, його надушеною шийною хусткою, зав'язаною хитромудрим вузлом і прикрашеною фігуркою птаха з оніксу. Вони будуть зітхати, коли він читатиме вірші. А потім весело вдаватися до тілесних втіх і скаржитися на чоловіків-грубіянів, які й у віршах нічого не розуміють, і сплять не в рукавичках з мазями, та й загалом — страшні зануди, які тільки й вміють говорити про коней, кораблі, зброю та політику.

Що такий хлищ забув на кораблі контрабандистів, Ліїн так і не вигадала, а спитати прямо не наважилася. Боялася, що цей капітан взагалі слабо уявляє, де знаходиться. А ще в команді може бути людина, надіслана мстивим чоловіком, і вона чекає відповідного моменту для того, щоб перерізати капітанові горло і викинути за борт. А можливо, цей чоловік капітаном Рівву і призначив, не прямо, просто посприяв. Або хтось його так покарав. Навряд чи за дуель не буває у дуелянтів таких рук. Підібрали якусь найбільш підходящу причину і позбулися красунчика.

Ліїн зітхнула і подивилася на очерети, що коливалися майже впритул до борту. Вони були високими і густими, з сірим нальотом на листі і віничками-суцвіттями. Над очеретами висів туман, то густий і непроглядний, то майже прозорий. Він же аркою перекинувся над каналом, перетворивши його на звивистий тунель. Зрідка туман звішував щупальця до самої води, але частіше ледве діставав до корабля. Через туман було дуже вогко і холодно. Натомість комарі не літали і звуки далеко не розносилися. Принаймні так стверджував провідник — зарослий бородою мужик незрозумілого віку.

Якщо чесно, Ліїн не подобалося все це. І провідник не подобався, і таємничість, з якою вантажили ящики, але найбільше капітан Рівва. Якщо капітан посланий на заклання, то може статися що завгодно. І, напевно, зовсім не те, що планував хитрий Хашен. Знайшлися люди хитріші і з більшими можливостями.

Ліїн зітхнула ще раз. Схоже, вона дуже невчасно вирішила розправити припорошені пилом крила. І тепер є всі шанси поламати їх так і не набравши висоту.

Даремно вона Валада не послухалася. І не дарма він її дурною дівкою обізвав. Але тепер щось змінювати пізно. Не вистрибнеш же з корабля в очерети, що кишать отруйними зміями і камнеглотами, котрі всупереч назві не ковтати каміння, а намагатися відкусити руку, ногу, а то й голову.

Втім Рівва, призначений кимось капітаном, не мав би значення, якби команда спрацювалася. А так… Ліїн запитала тих, хто виглядав найбільш осудним, і дійшла невтішного висновку, що їх насмикали з різних кораблів і мало не наступного дня відправили у плавання. А потім ще виявилося, шкіпер і штурман давно і надійно не ладнають, причому настільки, що бідний заморочений боцман всерйоз побоювався: одного далеко не прекрасного дня вони або повбивають один одного, або почнуть потихеньку викидати корабельне майно, щоб було в чому один одного звинувачувати .

Ліїн знову зітхнула, і перед нею як за помахом чарівної палички з'явився капітан Рівва.

— Чому чудова чарівниця зітхає? — спитав він таким тоном, ніби то була найбільша проблема на кораблі.

Видані насильно заміж дівиці, котрі шукають романтики та втіхи в обіймах менестрелів і таких ось хлищів, напевно розквітали і починали скаржитися. А Ліїн захотілося схопити його за шкірку, як шкодливого кота, накричати і відправити поговорити з боцманом. Може, хоч після цього до ідіота дійшло б, що він зовсім не на розважальній прогулянці, і шлюп не обв'язаний стрічками човен, на носі якого дере горло менестрель у вінку з перших квітів.

— Прекрасна чарівниця намагається зрозуміти, чию дочку чи дружину треба було спокусити для того, щоб опинитись у такій дупі. І ким треба бути, щоб досі не збагнути, де саме опинився, — мстиво сказала Ліїн.

Хлищ закліпав очима і невпевнено глянув на щоглу.

— Я морську академію закінчував, — заявив, трохи подумавши. — І чин у мене за правом народження, спадщиною і…

Ліїн пирхнула, підвелася і відійшла від нього.

Цікаво, Хашен знав, що за капітан на цьому кораблі? Чи думав, що решта команди чудово впорається і без головнокомандувача?

Чин по праву народження, це ж треба.

У імперії більшість офіцерів з такими чинами. Їх вчитися відправляють туди, де вони можуть навчитися цьому чину відповідати. Потім до них приставляють досвідчену няньку — ветерана, який до такого ж чину дослужився самотужки і якому за навчання молоді дуже добре заплатять. Деякі навіть землі отримували. А Каміл Аронія навіть спадковий титул і право передати свій чин синові. Тому що був дуже добрим вихователем.

Але біля цього бовдура нікого схожого на кульгавого Каміла, немає і не передбачається. Рівва, здається, взагалі вважає, що керування кораблем легка справа, а капітан тут потрібен для краси та натхнення віршами команди на подвиги.

— Куди я вляпалась? — запитала у очеретів Ліїн.

Комиші тихенько прошелестіли у відповідь щось лайливе, і шлюп вийшов із вузького каналу в озеро.

Над озером клубився туман і стояла тиша.

А над іншими озерами, що пройшли й досі, було досить галасливо. У тумані крякали невидимі качки, драли горлянки жаби, чаплі клацали дзьобами, а зрідка лаялися рибалки, в яких щось заплуталося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍