Читати книгу - "Земля Не пухом. Історія одного геоманта, Сергій Бобрицький"

– Скажіть, а вам не спадало на думку трохи… вкоротити зачіску?

За двадцять метрів від балакаючих чарівників, десь за однією з колон бального залу, хтось нервово хихикнув. Звідти ж почулися схлипи дівиць, що непритомніли за принципом доміно. А потім десь спалахнуло відверто невиховане іржання.

– Що?!!

– Ну, знаєте, волосся підстригти трохи?

І поки бальний зал труситься від уже нестримного гоготу гостей, ректор нервово кусає губи, щоб до них не приєднатися, Грегор Грейткіллс стоїть зі справжнім обличчям геоманта, а Д'Альбон, здається, зараз лусне від сорому та обурення, я поясню ситуацію у двох словах .

Статична електрика. Мало що в цьому світі виробляє її в таких же великих кількостях, як майстри Повітря, які вирішили заглибитися в вивчення Блискавки. І так вже збіглося, що улюбленець жінок, Його сіятельство Леон був володарем густої, розкішної каштанової гриви довжиною трохи нижче спини. І коли він наситився силою Блискавки, готуючись до поєдинку, вся ця копиця підскочила вгору й у різні боки. А дуже складно сприймати всерйоз навіть смертельно небезпечного мага, якщо в нього над головою – злегка тремтить волосяна сфера з радіусом приблизно в метр.

– Та як ти… Та я… Мої… Моя зачіска не завада для того, щоб стерти тебе в порох! – вигукнув нарешті віконт. – Чекаю на тебе і твого секунданта на арені амфітеатру!

Гордо піднявши носа і той кущ, що з'явився на його голові, Магістр пішов у бік вищезазначеного амфітеатру.

– Ви тільки подивіться, який зухвалець... Якби не було стільки свідків, я б розпорошив бісового вискочку по залі кривавим туманом! – Прошипів Веніціан Мудіні, який все ще стояв поруч із геомантом. – А так, боюся, нас можуть не зрозуміти. Тим більше, кожен чаклун повинен самостійно захищати своє ім'я від посягань будь-яких невігласів.

– Звичайно, а як же інакше? Розпорошив би він… – Знову в голові Архімага Землі пролунав голос його кишенькового супутника. – Старий інтриган просто сам знемагає від цікавості. Бо як же це його талановитий протеже-вискочка викрутиться з такої ситуації? Представник найменш грізної зі Стихій повинен битися з розлюченим Вищим Магістром Блискавки, що стоїть за один крок від звання Вищого Мага Повітря!

– Припини вимовляти очевидні речі так, ніби вони – твоє відкриття, Хісс. – Подумки хмикнули змію у відповідь. – Це все й так ясно. Але в цю гру можуть грати обидві сторони. Боюся, мілорд Мудіні зжере власний лікоть з досади або, як мінімум, продує чергове парі своїй заступниці, бо я хочу зробити цей бій дещо цікавішим, ніж звичайне смертовбивство.

– Ооо, інтриига?.. Я люблю інтриги... – З передчуттям протягнув Хісс і, Грегор готовий був присягнутися, що змій розтяг своє лускате обличчя в моторошній усмішці.

***

Коли всі дійові особи опинилися на арені, в амфітеатрі яблуку не було де впасти. Ще б пак! За один день – цілих дві битви Архімага і Вищого Магістра. До того ж, цього разу Архімаг і сам був Вищим Магістром буквально кілька годин тому. І, наскільки дозволяв слух Грегора (а він дозволяв, та ще й як), дуже багато хто робив ставки на те, що сьогодні відбудеться історична подія. Ще ніколи Архімаг не вмирав, не протримавшись у цьому титулі навіть дня.

Левову частку таких ставок здійснювали представниці слабкої статі. Різного віку, титулів та ступеня розбещеності, але всі, як одна, вражені чарівністю Його сіятельства Леона Д'Альбон. Також чималий фінансовий внесок у провал нового барона Грейткіллс зробили студенти всіх курсів Університету. Так, в основному, всі вони були присутні на першій сьогоднішній битві і знали про перемогу заклинання Грегора над Вогненним Велетнем його екзаменатора, Архімага Вогню, його сіятельства Алрика Вагнера. Проте, на те вони й студенти Фріданського Університету, аби розумітися на нюансах! Принаймні, вони так думають.

Справа в тому, що кожен студіозус цього закладу знає, що для складання іспиту на підвищення рангу, претенденту надається можливість такої собі «домашньої заготівлі». Оскільки претендент лише прагне отримати бажаний ранг, а екзаменатор, найчастіше, вже досить довго перебуває на цьому рівні і має очевидну перевагу. Тому, практично всі студенти, як один, думали, що після заздалегідь підготовленого, вкрай складного і енергетично витратного Обсидіанового Голема, у майстра Грейткіллс просто не залишилося сил і тузів у рукаві, щоб боротися з бадьорим, не виснаженим і палаючим праведною люттю Вищим Магістром Повітря. Власне, про щось подібне спробував заявити і лорд Мудіні, який супроводжував Грегора на арену.

– Майстре Грейткіллс, голубчику, ну до чого, до чого, скажіть, ви його провокували?! Я, звичайно, погодився бути вашим секундантом, але вистачить мені одного програшу сьогодні, я не хочу ще й оплачувати ваш похорон!

– Віра мого, без сумніву, найулюбленішого наставника і викладача мене дуже надихає, мілорде, дякую вам. – Розсіяно посміхнувся геомант.

– Чорт би тебе побрав із твоїм сарказмом, Грегоре! Яким був азартним шмаркачем у свої два десятки, таким і лишився, нічого за два століття не змінилося!

– Ну, чому, як не Землі, бути символом стабільності, мілорде?

– І то так… І то так… – Невиразно пробурмотів ректор, нервово закусивши губу і ніби гарячково про щось міркуючи.

– Та й кому, як не вам, знати про азарт, майстре Мудіні?.. – Посміхнувся співрозмовнику Грегор і несподівано додав. – П'ятсот золотих.