Читати книгу - "Настя , Сергій Олексійович"

2

Сіла поруч. Хоче щось сказати, а не може. Соромиться чи що. Як там її вчили. Ближче, все ближче. Підсіла до нього. Майже торкається коліна.

Ох, Настя, Настя, не роби цього. Нікого ніколи не слухай. Живи своїм розумом та серцем. Вони тебе навчать. Не роби цього, щось їй там всередині каже

Та хіба встоїш, коли ось він поруч. Дивиться на неї. От очі в очі. Наче до самих її глибин. Аж дихання перехоплює. Хочу цілуватися — думає Настя. З ним одним хочу.

Це та, що ні разу не цілована. Ніколи ще, не одному чоловіку, вона не дозволяла себе торкатися. А зараз би все віддала, як би один тільки раз з ним. З ним усе все що завгодно. Бо кохає. Кохає і все.

Ох, Настя, Настя. І все це через те саме кохання. От чи варто воно того. Чи він вартий? Твоїх жертв. Чи взагалі стоїть йому освідчуватися?

Стоїть. Ще як стоїть. Треба це обов'язково зробити. Тільки де? Тут народу забагато.

Ах, як же їй хочеться, щоб він її зараз обійняв та сказав. Сказав, що кохає.

Ні, хай вона перша це скаже.
Так, перша.

Підсіла ще ближче. Майже поруч. Відчуває його.

- Як що хочеш, то приходь зараз до мене. Ні, не зараз. Через пів години приходь.

Сказала і сама пішла. Не обертається навіть.

Чи вірно я зробила. Чи прийде? Прийде. Інна казала, що як так казати, то обов'язково прийде.

А якщо буде приставити. Та ні. Він не такий. Не схожий. Наче порядний хлопець.

Ага. Усі вони порядні. Інна казала. Інна казала...

Боже, що я наробила? А як справді прийде?
Настя не знала, що їй робити. Бігала по квартирі
Прибирала. Перевдягалася. А час минав. Час линув. Хвилина за хвилиною.

Ні, не прийшов. Не прийде. Не кохає. Не подобаюсь.

Сама. Одиначка. Ніхто мене не кохає. Нікому я не потрібна Так і буду завжди сама. Не кохає. Він. От що йому треба? Я ж сама все йому запропонувала. Не прийде. Не обійме. Не поцілує.

Кохаю! Кохаю!

Ох, Настя, Настя. А казала ж тобі твоя інтуїція, що не треба цього робити. Навіщо тобі те кохання. Жила собі та горя не знала.

- То він тебе не хоче, — чи то заспокоїла її, чи то образила Інна. - Ну може ти не за його смаком. Може йому інші подобаються.

Може, може. Від цього "може" голова обертом йде.

Ах, Настя, Настя. Сама себе йому запропонувала і то не прийшов. А що вже далі казати. Кохаю. Все одно кохаю! Понад усе на світі.

Мені б його поруч. Хоч на хвилинку. Обійняти. Цілувати. Пестити. Кохаю! Кохаю! Ти мене чуєш? Я тебе кохаю!

Це вона кому зараз? Пустій кімнаті. Вікнам. Дверям.

Пусто. Як же пусто навколо. Без нього. Без його посмішок та слів. 
 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍