Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

на прилавку як товар, м’ясо, адже ми — всього-на-всього öсобини. Über!»

— Über! Ти теж поцілував портрет? Über! — поцікавився Давид у Макса, коли той повернувся.

— Über! Ти помітив стражів? Мені ще не набридло жити. Über! — майже пошепки відповів Максим, простягаючи Давиду бутерброд.

Макс недавно влаштувався працювати в монтажний відділ «Єдиного Правдивого». Інтуїція підказувала Давиду: новачок — непроста öсобина. Щось у ньому насторожувало. Водночас Давида з незрозумілою силою вабило до Максима. Найімовірніше, через загальну самотність, як думав сам Давид. Він недовірливо придивлявся до нового колеги. Зрештою, ні для кого не було секретом, що агенти Міністерства чистого суспільства Üмперії активно просочувалися в усі сфери. Влада любила і маніакально прагнула чистоти в усьому, ретельно стимулюючи üПопуляцію до досягнення поставлених цілей.

«Бути санітаром суспільства благородно! Разом — до ще кращого майбутнього! Заяви´ на порушника зараз і спи спокійно! Самоочищення — запорука добробуту і розвитку!» — звучали звідусіль заклики та гасла. Öсобини охоче реагували на них. Здавали одне одного зеленим чоловічкам. Доноси всіляко заохочував уряд. Якщо доходило до суду Äфродітою, тому, хто доніс на підсудного, нараховували чверть тижневої зарплати та знімали одне попередження з особистого рахунку. Якщо у донощика не було попереджень, то нараховували половину тижневої зарплати.

Якось Макс спустився в архів. Для документального фільму про щасливу популяцію не вистачало кадрів з радісними öсобинами. Вирішили використати архівні матеріали часів Федерації. Максим надіслав запит: «…відео задоволених життям федератів, що розгулюють по парках, вулицях, із сім’ями, веселі дружні компанії і т. д. — щоб виглядало überпозитивно. Дякую! Пізніше зайду. Über!».

— Über! Привіт! — переступаючи через поріг, сказав Макс. — Ти як? Не запорошився тут серед архівних полиць? Über!

Давид мовчав. Він сидів, упершись лобом у схрещені на столі руки. Поруч лежали підібрані для монтажу матеріали. Макс наблизився і легенько торкнувся його плеча.

— Так, що? Чого тобі? — спросоння випалив Давид. Максим розгублено позадкував від колеги.

— Чого витріщився? — Давид потер долонею губи. — Що, шоколад на обличчі?

Макс ще більше роззявив рота від подиву. І тут до Давида дійшло. Слабо промимрене «Über» злетіло з його вуст. Відповідно до Кодексу Üмперії, Макс повинен був негайно повідомити про «дефективну öсобину» відповідні органи.

Оскільки необхідність вживання «Über!» уже не була прописана в законі, бо воно видавалося природно розвинутою особливістю мови üПопуляції, відсутність його у мовленні вважали патологією і розглядали з медичної точки зору. Подібні відхилення від норми лікували старими дієвими способами — систематичним заподіянням болю механічним шляхом, звуковими хвилями та електричними розрядами. Деякі медики з особливо творчою натурою і загостреною науковою фантазією пускалися в креативні експерименти. Вони винаходили нові, витонченіші методи. Лікарів ніхто не зобов’язував отримувати ліцензію на «творчість», бо всі вони й так працювали на благо Üмперії в державних установах, що забезпечувало безоплатну медицину всім охочим. І неохочим, як у цьому випадку, теж. Зазвичай після виправлення цього «дефекту мовлення» мало яка öсобина могла нормально говорити. Більшість тільки й робила, що повторювала: «Üb-übe-üb-übe», розгойдуючись уперед-назад.

Макс швидко зорієнтувався:

— Так, у тебе шоколад на обличчі, — дістав паперову хустинку з кишені й простягнув Давиду.

У повітрі повисла напружена пауза. Давид дивився на колегу в очікуванні неминучого підступу. Макс наблизився до нього впритул, пропонуючи носову хустинку. Давид не наважувався взяти. Тоді Макс, несподівано навіть для себе, схопив руку колеги:

— Ти подумаєш, що я… — тихо випалив він. — Будь ласка, довірся мені.

Максим наблизив долоню Давида до своєї шиї і відтягнув комір водолазки. Давид хотів було відсмикнути руку, але Макс наполіг:

— Пальці сюди, — показав Максим.

— Über! Ти інфікований! Über! — Давид скам’янів од страху, відчувши під пальцями прискорений пульс.

— Über! Я здоровий! Über! — ледь усміхнувся Макс. Давид боязко відійшов у сторону.

— Über! Забирай матеріали і йди. Über! — сказав він розгублено.

— Über! Продовжуй носити захист навіть під час домашнього поглинання новинного продукту. Тобі стане краще, ти згадаєш і зрозумієш. Über!

Давид недовірливо похитав головою. Максим підійшов до дверей, замкнув їх і швидкою ходою повернувся до Давида.

— Über! Послухай мене. Просто послухай. Усе почалося за кілька годин до проголошення Üмперії… Про небезпечну Herz-інфекцію, що нібито загрожувала земній кулі, оголосили по телебаченню. Люди, природно, не повірили в існування «хвороби». Тільки божевільний міг усерйоз прийняти цю маячню за правду. Громадянам на кілька тижнів заборонили залишати домівки під загрозою арештів і надзвичайно великих штрафів, щоб максимально довго тримати глядачів біля екранів. Повідомлення про пандемію ішли одне за іншим по всіх телеканалах, переповнили інтернет-ресурси. Радіостанції підхопили новину, підливаючи олії у вогонь. Друковані видання також вийшли з інформацією про небезпечне серцебиття, — Максим поправив комір водолазки. — Потроху глядачі засумнівалися. Спочатку легко навіювані, потім — значна більшість. Засумнівалися в тому, що серцебиття — це нормально. Піднялася загальна паніка. Телефони служби порятунку розривалися від дзвінків. Усе більше й більше öсобин справді божеволіли. Люди безслідно зникали після того, як їхні домівки відвідали рятувальники. Зникали десятками, сотнями… Уряд зобов’язав встановлювати üСкріни в усіх особистих житлових зонах і в багатолюдних громадських місцях…

Безперервні агресивні атаки ЗМІ призвели спочатку до психічних, а потім і до фізіологічних змін у людях. Стрімкий процес змін не піддавався розумному поясненню. Через пів року у 97 % населення Üмперії справді перестали скорочуватися серця, майже перестали. Всього 24 удари на добу — по одному на годину. І тільки коли серце скорочувалося, öсобина впродовж 30 секунд могла думати ясно і логічно.

— …але цього часу недостатньо, щоб опритомніти. Тому люди відразу ж забувають, що відбувається з ними в секунди «просвітлення»… — пояснив Макс Давиду, що сів під натиском приголомшливої розповіді.

Спочатку народ намагався протестувати. Країною прокотилися демонстрації. Люди виступали проти тотальної пропаганди, вимагали правди від влади. Уряд недовго терпів мирні протести, застосувавши у відповідь вбивчу силу. ЗМІ промовчали про розстріл невинної, неагресивної демонстрації.

Влада прийняла закон, що забороняв збори понад трьох öсобин у громадських місцях.

— …саме в цьому документі вперше використали слово «öсобина» замість «громадянин», — Макс відкашлявся.

Люди ще обурювалися якийсь час. У мережі, вдома лаяли уряд. Особливо