Читати книгу - "Згасле сяйво, Марі Сантьяго"

— Ти не одна, — прошепотів він, відриваючись від її губ і глибоко дивлячись в її очі. — Я буду з тобою, як би далеко ми не зайшли.

Ці слова заспокоїли її. Вони не просто означали підтримку — це були обіцянки, які можна було відчути кожною клітинкою.

Етел знала, що це ще не кінець, але ця ніч, цей момент з Дереком, був тим, чого вона прагнула більше, ніж будь-коли. Вони були разом у цьому, і, навіть якщо шлях буде небезпечним, вона була готова йти до кінця.

Етел стояла, спершу нерухома, а потім, відчувши, як його руки обережно стискують її, вона дозволила собі розслабитись. І не тільки від його дотику, а від того, що нарешті відчула певний спокій у серці. Хоч вона і знала, що все, що відбувається — це лише ілюзія безпеки, момент слабкості у цій грі, — усе одно не могла відмовитись від того, що тягнуло її до нього.

Дерек торкнувся її шиї, його пальці ковзали по її шкірі, залишаючи за собою слід гарячого тепла. Вона закрила очі, і знову занурилась у цей вихор емоцій, що між ними вирував. Вона була впевнена, що це не тільки фізична привабливість. Це був ще один важливий етап її долі — той момент, коли вона відчувала, як їхні світи переплітаються, а все інше втрачає значення.

Він підняв її обличчя, його погляд був глибоким, майже жорстким, як завжди, але цього разу в ньому читалась й інша сторона — не лише сила, а й якесь особливе сприйняття її. У його очах вона бачила не просто партнерку по грі, а когось, кого він вважав важливим.

— Ми не можемо дозволити собі зупинятись, — сказав він, шепочучи її в ухо. — Ти маєш бути готова йти далі. Це не просто про нас, це про все, що тут відбувається.

Етел кивнула, усвідомлюючи всю серйозність моменту. Вона не могла б зупинитися навіть якби захотіла. Те, що вони почали, було чимось більше, ніж просто грою чи інтригами. Це була битва за правду, за майбутнє, яке виявилося набагато складнішим, ніж вона коли-небудь уявляла.

— Я готова, — сказала вона, і ці слова були не просто відповіддю. Вона не знала, що чекає попереду, але все, що її утримувало, це те, що вона більше не була сама в цьому світі.

Дерек обережно відпустив її, його руки все ще залишалися на її плечах, але відстань між ними почала ставати більш чіткою. Тепер кожен з них був частиною плану, що вимагав постійної уваги та рішучості.

— Тоді тобі треба підготуватися. Тепер буде не тільки небезпечно — це буде особливо небезпечно. І тобі треба бути обережною, бо за нами стежить більше людей, ніж ти думаєш, — його голос став серйозним, а погляд — холодним, навіть у цю мить, коли їхнє фізичне бажання ще не вщухло.

Етел вдивилася в нього, намагаючись зрозуміти, чому його слова звучать так безапеляційно, так важко. Вона ніколи не вважала себе боягузкою, але тут, у цій ситуації, коли вони обидва стали частиною чогось набагато більшего, ніж могли уявити, страх почав підступати до неї знову. Але вона не дозволила йому перемогти.

— Я буду готова, — промовила вона впевнено, хоча її серце все ще билося сильно.

Дерек зробив крок назад, поглянувши на неї оцінно, ніби перевіряв її на міцність. Він знову важко вдихнув, і його вираз став м’якшим, навіть коли усвідомлював, скільки ризику вони знову беруть на себе.

— Так, ти готова, але тобі потрібно бути на чеку, Етел. І пам’ятай, не все те, що здається, є тим, чим воно є. Багато хто в цьому місті може бути твоїм другом, але насправді це може бути найнебезпечнішим. Тому будь обережна.

Вона кивнула, відчуваючи, як її серце знову стискається від занепокоєння. Але вона не могла зупинитись. Вона вже занадто далеко зайшла.

Він взяв її руку і потягнув за собою, вказуючи на вихід із квартири. Час не чекав, і кожен крок наближав їх до нової реальності, до того, що чекало за межами звичної зони комфорту.

— Пам’ятай, — тихо промовив він, — що ти вже не одна в цьому світі. Тепер ми разом.

І хоча ці слова мали заспокоїти її, вони натомість зробили її ще більш свідомою того, що відбувається, і того, скільки вони обоє ризикують, йдучи разом у цей темний, безжалісний світ.