Читати книгу - "Межа Фундації"

спонтанних заяв і не треба мовчанки. Не цього разу. Упевнений, що ви це розумієте.

— Я розумію, що ви запишете лише те, що вам сподобається, — презирливо сказав Тревіз.

— Правильно, але знову ж таки не поспішайте з висновками. Я не перекручуватиму нічого з того, що ви скажете. Я або використаю ваші слова, або ні, от і все. Але ви знатимете, що не використовуватиму й не марнуватиму ні свого, ні вашого часу.

— Побачимо.

— Ми маємо підстави вважати, депутате Тревіз, — додаткова офіційність у його голосі була достатнім доказом того, що він веде запис, — що ви відкрито й неодноразово заявляли, що не вірите в існування плану Селдона.

Тревіз повільно вимовив:

— Якщо я заявляв це відкрито й неодноразово, то що ще вам потрібно?

— Не марнуймо часу на виверти, депутате. Ви розумієте, чого я хочу — запису відвертого зізнання вашим голосом, що має власний відбиток, за умов, коли ви чітко керуєте своїми діями.

— Мабуть, тому, що використання будь-якого гіпноефекту, хімічних речовин абощо змінить відбиток голосу?

— І цілком помітно.

— І ви прагнете продемонструвати, що не використовуєте нелегальних методів для допиту депутата Міської Ради? Я вас не звинувачую…

— Радий, що не звинувачуєте, депутате. Тоді продовжимо. Ви відкрито й неодноразово заявляли, що не вірите в існування плану Селдона. Ви це визнаєте?

Тревіз сказав повільно, добираючи слова:

— Я не вірю, що те, що ми називаємо планом Селдона, має те значення, яке ми зазвичай у нього вкладаємо.

— Розпливчасте формулювання. Чи не будете ви ласкаві розвинути свою думку?

— Моя думка ось яка: звичне поширене уявлення про те, що п’ятсот років тому Гарі Селдон, користуючись математичною наукою психоісторією, розробив напрям розвитку людської цивілізації до останньої деталі й що ми просуваємося цим курсом, який з максимальною ймовірністю має привести нас від Першої Галактичної Імперії до Другої Галактичної Імперії, наївне. Такого бути не може.

— Ви хочете сказати, що, на вашу думку, Гарі Селдона ніколи не існувало?

— Зовсім ні. Звичайно, він існував.

— Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?

— Ні, звичайно, я не маю на увазі нічого такого. Послухайте, директоре, я пояснив би це Раді, якби мені дозволили, і я поясню це вам. Істина того, що я збираюся сказати, така проста…

Директор Служби безпеки спокійно й демонстративно вимкнув записувальний пристрій.

Тревіз замовк і насупився.

— Навіщо ви це зробили?

— Ви марнуєте мій час, депутате. Я не просив вас виголошувати промови.

— Але ж ви просите мене пояснити мої погляди, чи не так?

— Аж ніяк. Я прошу вас відповідати на запитання просто, прямо й відверто. Відповідайте лише на запитання й не пропонуйте нічого, про що я не прошу. Робіть так, і це не забере багато часу.

Тревіз уточнив:

— Тобто ви хочете витягнути з мене твердження, які зміцнять офіційну версію того, що я нібито зробив?

— Ми просимо вас робити лише правдиві заяви, і я запевняю, що ми їх не перекрутимо. Будь ласка, спробуймо знову. Ми розмовляли про Гарі Селдона. — Записувальний пристрій знову запрацював, і Коделл спокійно повторив: — Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?

— Звичайно, він розвинув науку, яку ми називаємо психоісторією, — заперечив Тревіз, не в силах приховати своє нетерпіння й роздратовано жестикулюючи.

— Яку ви визначили б як?..

— О Галактико! Та зазвичай її визначають як галузь математики, що вивчає загальні реакції великих груп людей на деякі стимули за деяких обставин. Іншими словами, вона мала б прогнозувати суспільні та історичні зміни.

— Ви кажете «мала б», тобто сумніваєтеся в цьому з математичного погляду?

— Ні, — відповів Тревіз. — Я не психоісторик. Як і жоден із членів уряду Фундації, жоден мешканець Термінуса, жоден…

Коделл підняв руку. М’яко сказав:

— Депутате, я вас прошу! — і Тревіз замовк. Коделл вів далі: — Чи маєте ви підстави вважати, що Гарі Селдон не здійснив необхідного аналізу, який поєднував би в найефективніший спосіб чинники максимальної ймовірності та найкоротшої тривалості на шляху, що веде від Першої до Другої Імперії через Фундацію?

— Я там не був, — уїдливо відповів Тревіз. — Звідки мені знати?

— То як ви можете знати, що йому це не вдалося?

— Ніяк.

— То, може, ви заперечуєте, що голографічне зображення Гарі Селдона, яке з’являлося під час низки історичних криз упродовж минулих п’ятисот років, є фактичним відтворенням самого Гарі Селдона, зробленим в останній рік його життя, незадовго до заснування Фундації?

— Гадаю, що я не можу цього заперечувати.

— Ви «гадаєте». Чи не хочете ви сказати, що це шахрайство, містифікація, що її створив хтось у минулій історії з якоюсь метою?

Тревіз зітхнув.

— Ні. Я цього не стверджую.

— Чи готові ви заявити, що повідомлення, які передає Гарі Селдон, хтось у певний спосіб підтасовує?

— Ні. Я не маю підстав вважати, що таке підтасовування є взагалі можливим або корисним.

— Розумію. Ви були свідком нещодавньої появи зображення Селдона. Чи вам здалося, що його аналіз — підготовлений п’ятсот років тому — недостатньо відповідав умовам сьогодення?

— Навпаки, — відповів, раптом зрадівши, Тревіз. — Він дуже точно їм відповідав.

Коделлу, здавалося, було байдуже до емоцій співрозмовника.

— А втім, депутате, після появи Селдона ви й далі наполягаєте, що його Плану не існує.

— Звичайно. Я наполягаю, що його не існує саме тому, що цей аналіз аж так ідеально пасував…

Коделл вимкнув записувальний пристрій.

— Депутате, — сказав він, хитаючи головою, — ви знову спонукаєте мене стерти запис. Я запитую, чи й досі ви дотримуєтеся своїх дивних переконань, а ви починаєте називати мені причини. Дозвольте мені повторити моє запитання.

Він сказав:

— І все ж, депутате, після появи Селдона ви й далі наполягаєте, що його Плану не існує.

— Звідки ви це знаєте? Після появи ніхто не мав можливості поговорити з моїм другом-інформатором Компором.

— Скажімо так, ми здогадалися, депутате. Скажімо, ви вже відповіли: «Звичайно, я наполягаю». Якщо ви скажете це ще раз без додаткової інформації за власною ініціативою, ми зможемо порозумітися.

— Звичайно, я наполягаю, — з іронією сказав Тревіз.

— Добре, — відповів Коделл, — я виберу, яке із цих «Звичайно, я наполягаю» звучить природніше. Дякую вам, депутате, — і записувальний пристрій знову було вимкнуто.

Тревіз запитав:

— Це все?

— Для того, що мені потрібно, так.

— Цілком очевидно, що вам потрібно: набір запитань та відповідей, які ви можете представити Термінусу й усій Федерації Фундації, якою він править, щоб показати, що я повністю приймаю легенду плану Селдона. Через це будь-яке її заперечення, яке я зроблю пізніше, здаватиметься абсурдним або просто божевільним.

— Або навіть зрадницьким в очах захопленої більшості, яка вважає План основою безпеки Фундації. Можливо, цього