Читати книгу - "Пов'язані таємницею, Лана Рей"

5 Кайра Вульф

Я вже майже закінчила готувати зілля, що видаляє бородавки, призначене для графині Кастро, коли за моєю спиною почувся якийсь дивний шум.

Я озирнулась і відразу пожалкувала про це.

- Вчора ти дрих п'яний у моїй спальні, а сьогодні ти, мало того, що припхався посеред ночі без запрошення, так ще й труп собою притяг. Бачу, що життя після заручин у тебе грає яскравими барвами, Стоуне.

- Дуже дотепно. Цей труп стежив за твоїм будинком. Треба з'ясувати, хто він і чого хотів.

- Вмієш ти порадувати дівчину...

- Менше слів, більше діла, Кайро. У нас мало часу.

- Я займусь пентаграмою тимчасового пробудження, а ти - зроби щось, щоб приховати мою магію, - промовила я, розуміючи всю серйозність ситуації.

- Починаймо, - скомандував Стоун і взявся читати якесь закляття, прикривши очі.

Я знайшла на одній із полиць  магічну крейду і почала малювати коло на підлозі  посеред своєї лобораторії.

Через пів години моєї роботи, пентаграма була готова.

- Я вже справилась. Цієї пентаграми  вистачить максимум на п'ятнадцять хвилин.

- Я теж вже закінчив, - сказавши це, Алекс Стоун поклав наш труп у ценр пентаграми.

Я вивільнила свою магію і активувала пентаграму. Вона спалахнула чорним і покійник відкрив очі. Поки що все йшло за планом. 

Хоч ми вже давно не працювали разом із Стоуном, але наш попередній досвід нікуди не подівся.

- Хто ти? - Запитала я

- Том Бредлі.

- Хто тобі наказав шпигувати за мною?

- Невидимці.

- Чого хочуть невидимці?

- Приходу Верховного

- Хто цей Вер... - Я не встигла закінчити своє питання, бо тіло мого піддопитного розсипалось на порох.

Почулася відбірна лайка ельфійською, гномською і навіть тролячою. Схоже, що наш вихований герцог не зміг стримати власні емоції.

- Спрацював посмертний захист, що стояв на ньому. Хтось дуже не хотів, щоб цей йолоп заговорив. Пощастило, що захист спрацював не відразу, - сказала я.

- Так. Хоч щось вдалося дізнатись. Завтра я з'ясую, ким був цей Том Бредлі і розповім тобі.

- А я пошукаю в книгах щось про невидимців і якогось Верховного.

- Так, але робитимеш це вдома. Вранці я принесу тобі  книги із королівської бібліотеки і моєї власної, - говорячи це, Алекс Стоун доторкнувся до мого плеча.

Я відчула легке печіння і вилаялась.

- Ти знову це зробив?! Поставив на мені свою кляту мітку?!

- Кайро, я мусив це зробити.

- Щоб стежити за кожним моїм кроком?!

- Щоб захистити тебе у випадку необхідності.

- Я й сама можу себе захистити. Чи ти забув, що я - зовсім не беззахисна квіточка?

- Ти не можеш користуватись власною магією, якщо не хочеш бути викритою. Тому заспокойся і прийми це, як вимушену необхідність.

- Прибери весь цей безлад, що ми влаштували тут. Без магії я не відмию пентаграму на підлозі.

Алекс кивнув і наступної миті моя лабораторія вже сяяла чистотою.

- Я посилив захист на твоєму будинку. Якщо ситуація погіршиться, житимеш у мене.

- Сподіваюсь, що до цього не дійде.

- До зустрічі, - промовив герцог і зник ніби його тут і не було.

Від думки, що моє минуле знову наздоганяє мене, я важко зітхнула.

Чому я не можу спокійно існувати і насолоджуватись всіма радощами життя?

Дізнаюсь, хто посмів переслідувати мене і знищу всіма  найжахливішими способами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍