Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Глава 4

Макс сидів за столом, його руки злегка спирались на поверхню, коли Аня сіла навпроти нього. У його очах було щось загадкове, непередбачуване, що змушувало її серце битись швидше.

— Ти дуже цікава, Аня, — сказав він, поглядаючи на неї так, ніби він міг розгадати кожну думку, що з’являлася у її голові. — Ти виглядаєш такою самотньою. Ти ж не хочеш, щоб це тривало, правда?

Аня знизала плечима, намагаючись не показувати своєї невпевненості. Вона не була готова до такої відвертості, але відчувала, що її емоції починають захоплювати її.

— Можливо… — вона трохи замовкла, її погляд був втрачений у порожнечі. — Просто, я не знаю, що робити зі своїм життям, Макс. Все здається таким складним.

Макс нахилився вперед, його голос став м'якшим, навіть ніжним. Він знав, що треба сказати, щоб вона почула це.

— Ти маєш право бути щасливою. І я можу це дати. Ти не повинна залишати себе на самоті. Я можу показати тобі, як це — коли тебе хочуть, коли ти відчуваєш себе потрібною.

Аня кивнула, але у її погляді з’явився сумнів. Її внутрішній голос почав кричати, що вона намагається втекти від себе, але вона не могла заперечити те, що відчувала всередині.

— Це… це те, чого я хочу? — її голос був тихим, ледь чутним.

Макс усміхнувся, почувши її питання, і відкинувся на спинку стільця. Він був впевнений, що вона вже на півшляху до того, щоб піддатися йому.

— Всі ми маємо свої темні сторони, Аня. І іноді ми не можемо зрозуміти, що справжнє щастя знаходиться у тіні, де не треба боротися, де можна просто розслабитись і дозволити собі бути вільною.

Аня нервово поглядала на нього, намагаючись зібрати свої думки. Вона відчувала це тяжіння, але в її серці залишалась інша правда — правда про те, чому вона тут, чому вона хоче досягти більше.

— Але я не хочу втратити себе, Макс. Я не хочу лише відчувати себе бажаною… Я хочу бути більше, ніж просто це.

Макс витягнув руку, м’яко торкнувшись її руки.

— Ти можеш бути більше, Аня. Тільки треба дозволити собі це побачити. Не треба все життя триматись за ці ідеали. Ти заслуговуєш на більше. Відпусти страхи, і ти побачиш, як все стане простіше.

Аня закрила очі, її серце билося сильніше. Вона намагалася зрозуміти, чому ці слова здаються такими спокусливими, чому її розум намагається переконати її, що це те, чого вона справді хоче. Але щось усередині не давало їй спокою. Вона була близька до того, щоб здатися.

— Можливо… але я не впевнена, чи готова я до цього, — вона тихо промовила, відводячи погляд. — Я повинна подумати.

Макс посміхнувся, знаючи, що її сумнів не буде довгим. Він підвівся, поклавши руку їй на плечі.

— Я чекаю на твоє рішення, Аня. І не переживай, ти не одна. Якщо хочеш, я завжди тут. Ти знаєш, де мене знайти.

Аня сиділа в тиші після того, як Макс залишив свою руку на її плечі. Всі її думки перепліталися: одне серце здавалося хотіло залишитися з тим, що вона знала, інше прагнуло нових відчуттів, які він обіцяв. Коли він знову заговорив, це було з такою м’якістю, що вона не могла більше чинити опір.

— Аня, ти не зможеш знати, поки не спробуєш. Ми всі маємо право на відпочинок, на насолоду, на те, щоб дозволити собі відчути, як це — бути живим, — його слова були як наркотик, як ілюзія, що її повільно охоплює.

Аня, дивлячись на нього, не могла більше приховувати своє бажання. Вона відчула, як її внутрішній бар’єр ламається, і, можливо, це те, чого їй так не вистачало.

— Добре, Макс. Я піду з тобою.

Макс усміхнувся, його погляд був м’яким, але одночасно тріумфальним. Він знав, що цей момент — вирішальний. Ще кілька слів, і вона буде повністю в його владі.

— Ти не пошкодуєш, — сказав він, і в його голосі прозвучала обіцянка, яка мала свій підтекст.

Вони вийшли з офісу, і Макс провів її до свого автомобіля. Дорогою до клубу він не переставав говорити, знову і знову запевняючи її, що це буде незабутньо, що вона зможе відчути свободу, про яку навіть не мріяла.

— У клубі ти забудеш про всі свої сумніви. Тут все здається іншим — жодних правил, тільки відчуття. Дозволь собі розслабитись.

Аня знову відчула ту саму нервозність, що охоплювала її при першій розмові з Максом. Але цього разу, почувши його слова, вона відчула ще й хвилювання, наче її тіло прагнуло до нових відчуттів, яких вона ніколи не переживала раніше.

Клуб був місцем, де лунала гучна музика, яскраві вогні перерізали темряву, і атмосфера змушувала людей забувати про все навколо. Аня зробила крок всередину, і відразу відчула, як кожен звук, кожен рух починає поглинати її. Вона все більше віддалялася від своїх звичних принципів, занурюючись у нову реальність.

Макс підвів її до бару, де наливали коктейлі, пропонуючи їй напій, що виглядав так яскраво і спокусливо, як її новий шлях.

— Спочатку відпусть себе, Аня. Зроби крок у новий світ, де ніхто не зупиняє тебе, де все дозволено, — Макс нахилився до її вуха, і його голос був таким інтимним, що Аня відчула, як її дихання стало швидшим.

Вона мовчки прийняла коктейль і випила. Почуття почали змішуватись: спокуса, страх, бажання.

Макс, помітивши її реакцію, усміхнувся та підштовхнув її до танцювальної зони. Музика стала гучнішою, і вона дозволила собі зануритись у ритм, відпускаючи всі обмеження. Всі люди навколо, здається, вже не мали для неї значення, вона була сама собою, або, можливо, іншою версією себе.

— Ти бачиш? Ти вже не та, якою була раніше, — прошепотів Макс, коли вони почали танцювати. — Ти дозволяєш собі відчути свободу.

Аня, дивлячись йому в очі, відчула, як її внутрішній голос намагається повернути її до реальності, але цей голос заглушала хвиля нових, незнайомих відчуттів. Вона була готова залишити все, що знала раніше, і поглинути цю нову версію себе.

Танцюючи поруч з Максом, вона все більше занурювалась у світ, де немає правил і обмежень. Її нова реальність тільки починалася, і вона не могла знати, куди вона призведе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍