Читати книгу - "Як відьма з ельфійкою ворогувала, Лана Рей"

Зглянувши у вікно, я побачила свою закляту подругу, Есмаель, у ректорській вітальні.

Капосна ельфійка постала переді мною у всій своїй красі. Есмаель зробила нову зачіску і вдягла синю сукню з деколите мало не до пупа. Зовсім сором втратила.

Я припала до вікна, щоб краще все роздивитись. Як же мені завадити Есмаель спокусити ректора?

Двері у вітальню раптово відчинились і увійшла яскрава, вродлива брюнетка.

Помітивши Есмаель, вона накинуласть на неї, як розлючена фурія.

Йой! Та це ж дракониця! Виявилося, що у нашого ректора вже є наречена, яка ще й являється його істинною.

Я із задоволенням спостерігала за тим, як дракониця ганяла ельфійку по вітальні, погрожуючи спопелити її на місці.

Оце Есмаель втрапила у халепу... Я спершу раділа, спостерігаючи за тим, як ельфійка намагалася ухилятися від ударів своєї, значно сильнішої, суперниці, а потім злякалась.

Вони ж зараз увесь дім рознесуть. А де ж ректор? Час би йому втрутитись і втихомирити свою навіжену наречену.

Я, мимоволі, скривилася, коли побачила, як розлючена дракониця вирвала добряче пасмо волосся у Есмаель.

Та де ж той бісів ректор?! Такими темпами від ельфійки скоро зовсім нічого не залишеться.

Хоч вона і капосна пройда, але все одно шкода. Ми ж з нею стільки років знайомі...

Йой! Це ж, якби Есмаель не наслала на мене блуд, що завів мене до жаб на болото, то я була б зараз на її місці.

Від однієї думки про таке, мене кинуло у холодний піт.

Виходить так, що Есмаель мене врятувала від жахливої участі.

Дракониця розійшлася не на жарт і почала кидати в ельфійку вогняні кулі.

Ех, була не була! Я вирішила втрутитись і врятувати свою закляту подругу. З ким же я буду суперничати і сваритися, якщо ця бісова дракониця перетворить Есмаель на вуглики?

Я магією вибила вікно і жбурнула в драконицю пляшечку із паралізуючим зіллям. Щойно вона заклякла на місці, я покликала ельфійку.

Есмаель спритно вилізла через вікно і ми з нею пустились навтьоки. Опинившись в рідних стінах академії, ми зупинились і перевели дух.

- Дякую, що врятувала мене, - промовила ельфійка.

- Будеш мені винна, - відповла я, поправляючи свою сукню.

- А давай більше не будемо сваритись. Хіба чоловіків мало довкола? Кожна з нас легко зможе когось собі знайти, - сказала ельфійка.

- Згодна. Вже самій набридла ця наша постійна гризня.

- От і добре. Рада, що ми з тобою порозумілись.

- Я теж дуже рада.

- Ви ще не чули новину про те, що до нас в академію приїхав новий проректор? Кажуть, що він дуже вродливий, знатний і багатий, - поцікавилась одна із наших викладачок.

- Ні! - хором відповіли ми з Есмаель.

- Мені вже час. Хочу встигнути зайняти чергу, щоб з ним познайомитись, - промовила наша колега і рванула з усіх ніг.

Проректор? Це цікаво. Треба і собі побігти познайомитись з ним.

Не встигла я про це подумати, як побачила, що Есмаель кинулась бігти у напрямку кабінету проректора. От пройда! 

Я наслала на неї закляття спотикача і щойно ельфійка гепнулась на підлогу, побігла на зустріч зі своїм щастям.

- Дурепа, ти не в той бік біжиш! - Гукнула мені в спину ельфійка.

- Сама дурепа! Я двічі в одну пастку не потрапляю! - Відповіла я, припустивши ще швидше.

Озирнувшись, я побачила, що моя конкурентка на серце та гаманець проректора і кроку зробити не може, щоб не спіткнутись і зраділа. Це мій шанс!

Кінець