Читати книгу - "Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи"

той закон каже (Тут, як завжди, те, що певне апріорі, виявляється чимось чисто логічним»[652]. Усі ці принципи, як стверджує Кант, «не кажуть того, що сталося, а кажуть, як потрібно судити»[653]. Вони висловлюють логічну необхідність.

2. Грайлива Природа

Водночас, чи не можемо ми сказати, що добра господиня Аристотеля стає трохи грайливою та примхливою, коли дозволяє собі, як ми це щойно бачили, численні варіації обраної нею теми? Дідро дає зрозуміти, що це саме так:

Вочевидь природі подобається нескінченно змінювати той самий механізм у найрізноманітніші способи. Вона не залишає якогось виду доти, доки не помножить індивідів у всіх його можливих аспектах. […] Це жінка, яка любить перевдягатися, а отже різні її перевтілення, приховуючи то одну, то іншу її частину, дають надію тим, хто за нею йде, що одного дня вони пізнають всю її особу[654].

Ця ідея з’являється ще в античності. Сенека говорить про природу, що пишається продукуванням різноманітності (ipsa uaruetate se jactat[655]). Стоїки були переконані ще більше, аніж Аристотель, що Природа, яку вони ототожнювали із всесвітнім Розумом, ніколи нічого не робить марно, проте навіть вони мали погодитися, що деякі її витвори продукуються безпідставно. Природа не завжди націлена на користь, про це свідчить, наприклад, розкішний хвіст павича. На думку Хрісіппа, Природа створила цей додаток, який є нічим іншим, як непотрібною розкішшю тому, що вона любить красу та насолоджується грою кольорів[656]. Великий натураліст античності Пліній Старший йде ще далі. Він без жодних вагань говорить про веселість та грайливість Природи[657]. Маючи примхливий (lasciuia) характер, вона розважається, виображуючи усі види варіацій (uarie ludens) теми, яку вподобала: форми рогів тварин, вигини мушель. Вона вдається до різних ігор, наприклад, розмальовує квіти різними кольорами[658]. Подекуди вона розважається тим, що створює видовища, наприклад, бої тварин[659]. Природа, яка завжди готова гратися, є непередбачуваною. Подекуди вона діє навпомацки, щось випробовує: маючи намір створити лілію, вона спочатку придумує в’юнок[660]. Отже, вона постає вже не доброю господинею, а винахідливою художницею, яка любить красу, яка насолоджується своєю плідністю та намагається здійснити все задумане. Все ще початківець, вона відчутно прогресує та може, навіть, створити шедеври.

Відкриваючи цю грайливу Природу стоїків, можна запитати себе, чи не є вона, зрештою, родичкою того Айона[661], про якого Геракліт казав, що він є дитиною, яка розважається грою у кості[662], яка перетвориться у Ніцше на жахливу гру Діоніса[663].

Як би там не було, ця метафора грайливої Природи відіграє, починаючи з XVIII століття, чималу роль у постанні ідеї еволюціонізму[664]. Називаючи у 1768 році одну зі своїх книг «Філософське бачення природної градації форм буття або нариси Природи, яка учиться створювати людину», Жан-Батіст Робіне відверто натякає на Природу Плінія, яка, граючись, вчиться робити лілію, створюючи спочатку в’юнок. На початку XIX століття Ґьоте також побачить у виникненні дедалі складніших природних форм наслідок якоїсь гри природи, у якій переплітаються випадок та виображення. Винайшовши якусь форму, Природа грається з цією формою та у процесі гри створює різноманітність життя[665]. Вона вправляється у розгортанні найрізноманітніших варіацій на винайдену нею тему. Сидячи за гральним столом, вона грає у «все або нічого»:

Мінерал, Тварина, Рослина, всі ці результати вдалих комбінацій постійно з’являються у грі і хто знає, чи не є сама людина, своєю чергою, комбінацією гри у кості, спрямованою на ще вищу мету[666].

Ризик, дія навпомацки, пошук — все це методи Природи:

Скелет багатьох морських тварин показує нам, що Природа замислила їх з думкою про вищий вид земних тварин. Природа завжди за сприятливих обставин повертається до того, що свого часу була змушена полишити[667].

3. Марнотратна Природа

Ідея гри веде до ідеї свободи, фантазії, марнотратства природи, тобто руйнує, зрештою, аристотелівську концепцію доброї, економної господині. Надмірне марнотратство природи у Ніцше стає центральною темою:

У природі панує не стан лиха й нещастя, а, навпаки, надлишку й марнотратства, що доходить до повного абсурду.

Ви прагнете жити «у злагоді з природою»? О шляхетні стоїки, що за словесна фальш! Подумайте про природу як істоту, безмірно марнотратну й безмірно байдужу, позбавлену мети та уваги до чужих інтересів, байдужу й несправедливу, родючу та безплідну і непевну…

…«природа» виявляється такою, якою вона є: в усій своїй марнотратній та байдужій величі, яка обурює, проте шляхетна[668].

Це уявлення про природу, згідно з Ніцше, викликає у людини одночасно жах та щастя: жах, адже людина відчуває себе іграшкою сліпої жорстокості природи, та щастя, діонісійське щастя, адже завдяки мистецькій грі людина занурюється у велику гру світу, приймаючи його жорстокість та довільність[669].

Прославляючи Вільяма Джеймса та його «плюралізм», Бергсон протиставляє розумінню природи, яке воліє, щоб «вона була організована у спосіб, що вимагає від нас найменших зусиль задля її осмислення», досвідні дані, що засвідчують вражаючу реальність:

У той час як наше розуміння з його схильністю до економії сил малює нам наслідки строго пропорційними їхнім причинам, природа, що є марнотратною, вкладає у причину набагато більше, аніж потрібно для наслідку. У той час як нашим девізом є Рівно стільки, скільки потрібно, девізом природи є Більше, аніж потрібно, більше цього, більше того, більше всього[670].

Бергсон розумів природу як марнотратну та, одночасно, артистичну. Як казали Пліній та Сенека, вона «створює, вочевидь, з любов’ю та заради задоволення розмаїття видів рослин і тварин» і кожен з її виробів має «абсолютну цінність великого витвору мистецтва»[671]. Вона постає як надзвичайне буяння непередбачуваної новизни. Справді, ми мусимо констатувати, що щонайменше у царині живих організмів формування визначене не лише принципом економії. Вони не є машинами, які складаються лише з коліщат, необхідних для їхнього функціонування. Вони є художніми витворами, що виставляють напоказ розкіш кольорів,