Читати книгу - "Безкінечна війна"

кинувся на мене, вискаливши зуби. Я ніколи не забуду його обличчя.

Напевно, він не розумів, що «старий збоченець» всього на п'ять років старший за нього, що у «старого збоченця» рефлекси ветерана плюс три тижні кінестезії зі зворотним зв'язком в «коробці». Мені було його майже шкода.

Він підігнув праву ногу. Я знав — ще крок, і він стрибне. Я прикинув відстань між нами і, коли обидві ноги його відірвалися від підлоги, без милосердя вдарив ступнею у сонячне сплетіння. Він втратив свідомість перш, ніж впав.

«Якщо вам потрібно буде вбити людину, — сказав тоді Кіноко, — я не впевнений, що ви зможете». У невеликому залі зібралося більше 120 чоловік, і тишу порушували звуки крапель крові, що падали на плавлену скелю підлоги. «Хоч ви знаєте тисячі способів, як це зробити». Вдар я на кілька сантиметрів вище і трохи під іншим кутом, він був би вже мертвий. Але Кіноко не помилявся — у мене дійсно не було цього інстинкту. І якби я вбив Граубарда захищаючись, прийшов би кінець всім проблемам, які тепер тільки розмножилися.

Граубард здійснив замах на офіцера. Тепер його вже не можна було просто замкнути в порожню кімнату і забути. І я чудово розумів, що суд над Граубардом не поліпшить моїх відносин з солдатами.

Тут я зрозумів, що поруч на колінах стоїть Діана і намагається розтиснути пальці на моїй пораненій руці.

— Подивися, що з Чарлі і Холлібоу, — пробурмотів я. — Розійдися! — Це групі.

ГЛАВА 5

— Не будь ослом, — сказав Чарлі. Він притискав мокру ганчірку до синців на скроні.

— Ти думаєш, я повинен його розстріляти?

— Не крутись! — Діана намагалася звести краї рани на моїй долоні разом, щоб заклеїти її. Здавалося, що замість кисті у мене шматок льоду.

— Можеш призначити кого завгодно, навмання.

— Чарлі правий, — сказала Діана. — Нехай тягнуть жереб.

Добре, що Холлібоу спить міцним сном на сусідньому ліжку. Не вистачало тільки її думки.

— А якщо він відмовиться?

— Покараєш його, і знову нехай тягнуть. Невже тебе нічому не навчили в «коробці»?

— Але ніхто з солдатів ніколи не вбивав. Вони подумають, що я скидаю на когось власний брудний обов'язок.

— Якщо все так складно, — сказала Діана, — то вишикуй групу і розкажи про це всім. А потім нехай тягнуть жереб. Вони не діти.

Така армія вже була в історії війни. Інтербригади, громадянська війна в Іспанії, двадцяте століття. Ви підпорядковувалися наказу, якщо бачили в ньому сенс. А не просто підкорялися. Офіцери і солдати не віддавали один одному честь і не користувалися званнями.

— Готово. — Діана опустила нечутливу долоню на моє коліно. — Не чіпай її з півгодини. Почекай, поки почне боліти.

Я оглянув рану.

— Ти сплутала мені всі лінії долі. Але я не скаржуся.

— І не варто. За всіма правилами ти повинен був залишитися без долоні. І ніякої регенерації.

— Ти міг залишитися без голови, — сказав Чарлі. — І ти ще вагаєшся? Потрібно було пристрелити негідника на місці.

— Без тебе знаю! — Чарлі з Діаною від несподіванки підскочили. — Чорт, прошу вибачення. Але дайте мені самому про себе турбуватися.

— Змініть краще тему ненадовго. — Діана почала перебирати вміст свого саквояжа. — У мене ще один пацієнт. Постарайтеся не хвилювати один одного.

— Граубард? — Запитав Чарлі.

— Так. Щоб міг самостійно зійти на ешафот.

— А Холлібоу?

— Прийде в себе через півгодини. Я пришлю Джарвіса — Вона квапливо пішла до дверей.

— Ешафот. — Я про це навіть не подумав.

— Слухай, яким же способом ми його стратимо?

— Виставимо за двері. Без церемоній. — Напевно, Чарлі не бачив, як виглядає такий труп. — Напевно, потрібно відправити його в регенератор.

— Оце ідея! — Засміявся Чарлі.

— Доведеться розрізати на шматочки — люк не надто широкий… — У Чарлі було ще декілька пропозицій відносно способу відправки Граубарда в переробку. Увійшов Джарвіс, не звертаючи на нас уваги.

Раптом двері лазарету відчинилися. Колісні носилки. Діана біжить поруч, натискаючи на груди людини на ношах, їх штовхає рядовий. Ще двоє залишилися стояти в дверях.

— Сюди, до стіни, — наказала Діана.

Це був Граубард. Намагався покінчити з собою. Серце зупинилося. Він зробив петлю з ременя, яка до цих пір бовталася на шиї.

На стіні висіли два великі електроди з ізольованими ручками. Діана однією рукою зірвала їх з гачка, другою рукою розсмикнула застібку куртки Граубарда. — Прибери руки, не торкайся носилок! — Ногою вона стукнула вимикач, і взявши в кожну руку по електроду, приклала їх до грудей солдата. Низьке гудіння, його тіло затремтіло, запах палаючого м'яса. Діана похитала головою.

— Готуйте його до операції, — сказала вона Джарвісу. — І викличте сюди Доріс.

Вона вимкнула електроди, кинула їх на підлогу і, знявши кільце комунікатора з пальця, сунула руки в стерилізатор. Джарвіс почав розтирати груди Граубарда огидно пахнучою рідиною. Між двома плямами опіків від електродів я помітив раптом червону крапку. Я не відразу збагнув, що це таке, і тут Джарвіс її стер. Я ступив до носилок і уважно оглянув шию Граубарда.

— Вільям, відійди, ти не стерильний.

Діана намацала у нього ключицю, відміряла потрібну відстань і розсікла шкіру і м'язи прямо до кістки. Ринула кров, Джарвіс подав їй інструмент, схожий на пристрій для злому сейфів. Я відвернувся, поки ця штука з хрускотом дробила ребра. Діана зажадала затискачі і тампони, а я повернувся на своє старе місце. Краєм ока я спостерігав, як Діана почала прямий масаж серця.

Напевно, у мене був такий же вигляд, як і у Чарлі.

— Ей, Діана, не викладайся, — слабким голосом гукнув він.

Вона не відповіла. Джарвіс прикотив штучне серце і розрертав трубки. Діана підняла скальпель, і я став дивитися в інший бік.

Півгодини по тому він все ще був мертвий. Машину вимкнули і накрили труп простирадлом.

— Мені потрібно переодягнутися, я зараз, — сказала Діана, змиваючи з рук кров.

Я пішов слідом за нею до її каюти. Я повинен був з'ясувати. Я постукав лівою, бо права раптом моторошно заболіла, немов її охопило вогнем. Діана відразу відкрила.

— Що… а, рука… — Вона ще не встигла переодягнутися. — Попроси Джарвіса.

— Рука мене не хвилює. Що сталося?

— Гаразд. — Вона натягала куртку через голову, і голос у неї був придушений. — Я сама винна, не треба було залишати його одного.

— Він спробував повіситися?

— Так. — Вона сіла на ліжко і запропонувала мені стілець. — Коли я прийшла, він уже був мертвий. Джарвіс пішов раніше, ніж я повернулася, щоб не залишати Холлібоу без нагляду.

— Діана… на шиї у нього немає слідів від петлі. — Вона знизала плечима.

— Він помер від