Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

ті, які мали меншу вагу в повсякденному житті Шульца, — потребують представлення на тлі хроніки його п'ятнадцятирічної праці в гімназії імені короля Владислава Яґелла у Дрогобичі. Допіру в такому ракурсі — бодай навіть урізаному й вибірковому — можна собі уявити Шульца, котрий борсається в ятері суворих приписів, обов'язкових у педагогічній роботі, на які він майже незмінно скаржився. Адже то була немила праця — попри те, що виконував він її сумлінно, навіть понад вимоги, за що його високо цінувало керівництво, — та все одно вчителювання вибивало йому з рук перо письменника та олівець художника, якими він міг безперешкодно послуговуватися тільки під час уроків, навчаючи малювання, себто далеко від творчих умов.

Колишні мрії про утримання себе завдяки мистецькій праці — малюванню та рисуванню, а також графіці, яку він незабаром після створення Ідолопоклонної книги (Xięga bałwochwalcza) покинув, — дуже хутко довелося визнати нереальними й химерними, неспроможними гарантувати засоби до існування.

Шульц віддавав цим заняттям щоразу вужчі окрайки вільного часу, решту дедалі більше поглинали заробітчанські обов'язки. Скарги на поступове витіснення його з автономних сфер творчої самореалізації розкидані також — і насамперед — у приватному листуванні. Іноді вони набувають форми гротескної та демонічної містичної притчі, втім, пом'якшеної завдяки іронічному дистанціюванню, — як у листі до Тадеуша Брези, де терзання, зумовлені лихом примусової праці, здаються наслідком заповзяття перекірливої долі (див. лист № 13).

Шульц, однак, знав, що на втечу він неспроможний, що мусить і далі залишатись у шкільному ярмі, котре іноді бувало йому не тільки чужим, а й просто ненависним. Прагнучи змінити ці обставини, він шукав половинчастих або позірних розв'язань — скажімо, переведення до іншої школи. В тих рідкісних випадках, коли з'являлася реальна нагода для втілення подібних задумів, усе закінчувалося втечею, себто, зумовленою страхом перед найменшими змінами чинної ситуації ретирадою від загрози втілення в життя того, про що письменник клопотався… Можливо, думка про розставання з Дрогобичем — інкубаторієм його творчої індивідуальності — ставала для нього вкрай неприйнятною, ба навіть немислимою, коли починало здаватися, що химерна мрія от-от втілиться. Словом, йому було зле, і по суті справи, він не бачив виходу з тієї — врешті-решт не нав'язаної ж бо йому — ситуації, від якої потерпав багато літ. Допіру війна, скинувши Шульца в найглибшу безодню відчаю та безнадії, поклала край отій п'ятнадцятирічній важкій праці; втім, тоді він уже міг розглядати її з іншої перспективи мало не як утрачений рай.

Ось короткий опис отих п'ятнадцяти літ учителювання Шульца в 1924—1939 роках, яке тривало в державній гімназії імені короля Владислава Яґелла у Дрогобичі — в тих самих стінах, де ще під вивіскою цісарсько-королівської гімназії імені Франца Йосифа він сам колись навчався.

* * *

До 1928/1929 навчального року включно Шульц навчав тільки малювання; наступного року йому додали ще один предмет: ручну працю, який пізніше — від 1932 року — став головним навчальним предметом, тоді як малювання, згідно з чинною програмою, було скорочене до мінімуму. В 1933 році Шульц також отримав години в загальноосвітніх школах, щоб доповнити належну педагогічну ставку. Впродовж шести років він був так званим тимчасовим учителем, а статусу штатного співробітника школи набув лише на сьомий рік перебування на посаді. Перші чотири роки роботи Шульца у Дрогобицькій гімназії були сповнені службових клопотів, адже він був, по суті справи, самоуком. Брак «належної кваліфікації» за фахом послугував навіть причиною звільнення з роботи та змусив його податися здавати іспит із малювання. Той «некваліфікований», двічі екзаменований викладач мав уже тоді у своєму доробку блискучий графічний цикл Ідолопоклонної книги. А багато років потому, в останньому довоєнному навчальному році, керівництво гімназії, яке зазвичай скрупульозно дотримувалося об'єктивності своїх звітів і не відхилялося від питань, що безпосередньо стосувалися діяльності школи, — не забуло згадати у звіті про той факт, яким школа пишається, що «професор Шульц» відзначений Золотим Лавром Польської Академії Літератури…

А ось короткий опис «Стацій Страстей Господніх» художника:

1924/1925

«Шульц Бруно, кол[ишній] студент Львівської Політехніки, працював учителем за контрактом на підставі повноважень, наданих Кураторією Львівського Шкільного Округу. […] Службову присягу склав 3 IX 24 і того ж дня взявся за виконання обов'язків». — «Навчав малювання […] 36 годин на тиждень».

1925/1926

«Шульц Бруно, уч. за контракт., навчав малювання […] 35 годин на тиждень». — «Від 16 III — 30 IV 1926 перерва в роботі з метою складання іспиту. 27 IV 1926 склав іспит із малюнку як навчального предмета».

1926/1927

«Шульц Бруно, учитель за контракт., навчав малювання […] 31 годину на тиждень».

1927/1928

«Шульц Бруно, учит. за контракт., навчав малювання […] 31 годину на тиждень».

1928/1929

«Шульц Бруно, учит. за контракт., а) звільнений з посади 31 VIII 1928, позаяк закінчився чотирирічний термін, упродовж якого він не здобув повної фахової кваліфікації. 20 X 1928 склав іспит на вчителя середньої школи, b) призначений учителем за контрактом на період від 5 листопада до 31 грудня 1928, с) поіменований, починаючи з 1 І 1929, штатним учителем тутешнього закладу». — «Шульц Бруно — учитель, навчав від 5 листопада 1928 малювання […], 30 год. на тижд.».

1929/1930

«Шульц Бруно, тимчасовий учитель, завідувач кабінету малювання, навчав від 1 IX до 31 X малювання […] і на факультативному курсі від IV–VIII [класу], 22 години на тиждень. Від 1 XI до 10 І й від 16 III до кінця навчального року навчав малювання, […] ручної праці та малювання на факультативному курсі від IV до VIII [класу], 30 годин на тиждень».

1930/1931

«Шульц Бруно, тимчасовий учитель, навчав малювання на факультативному курсі від IV до VIII [класу] та ручної праці, 32 години на тиждень».

1931/1932

«Шульц Бруно, учитель, завідувач кабінету малювання та ручної праці, навчав до 3 квітня 1932 малювання та ручної праці, 32 години на тиждень. Від 4 квітня 1932 робоче навантаження зменшене до 28 [годин]». — «Шульц Бруно, вчитель, отримав декрет про штатний педагогічний статус [dekret ustalenia]». — «Шульц Бруно 9 квітня 1932 узяв участь у роботі районної конференції вчителів ручної праці у Стрию».

1932/1933

«Шульц Бруно брав участь у районних конференціях учителів ручної праці, а саме: а) 3 XII 1932 у Стрию, b) в лютому 1933 р. у Львові, с) 8 IV 1933 року у Стрию. На конференції 3 XII 1932 виголосив реферат Мистецьке моделювання з картону та його застосування у школі (Kształtowanie artystyczne w tekturze i zastosowanie w szkole). Окрім того, взяв участь у відкритті виставки ремісничих робіт і жіночого рукоділля, котра відбулася 11 VI 1933 в майстернях методичного осередку при VIII гімназії у Львові.» — «Шульц Бруно, штатний учитель […], завідувач кабінету