Читати книгу - "Пробуджені фурії"

137
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 49 50 51 ... 158
Перейти на сторінку:
крізь місячне світло і схилився до рюкзаків, вишукуючи в них банку амфетамінової коли.

До сраки сон.

Я почув її позаду себе й розвернувся, і незвична холодна тривога пройшлася пір’їною по моїх кістках. Я не знав, у чиє обличчя зараз дивитимусь.

— І з тобою те саме, га?

То був голос Сильви Ошіми й трохи насмішкуватий вовчий погляд Сильви Ошіми. Вона стояла до мене лицем, обійнявши себе руками. Вона теж була гола, а притиснуті груди зібралися під букву V її рук, наче дарунок, що вона збиралася мені піднести. Боки вихилялися на ходу, одне фігурне стегно трохи заходило за інше. Переплутане хаотичне волосся обрамляло заспане обличчя. У світлі Хотея її бліда шкіра набула теплих тонів міді й світла вогнища.

Вона непевно всміхнулася.

— Я весь час прокидалася. Голова наче застрягла на верхній передачі.

Вона кивнула на колу в моїй руці.

— Ти ж знаєш, що з нею не легше засинати?

— Мені й не хочеться, — мій голос звучав трохи хрипко.

— Так, — усмішка раптом померхла. — Мені теж не дуже хочеться. Більше хочеться того, про що ти раніше говорив.

Вона розгорнула руки, і її груди звільнилися. Вона трохи соромливо підняла долоні й відкинула назад копу волосся, а тоді приклала долоні до потилиці. Переставила ноги так, що стегна торкнулися одне одного. Вона уважно дивилася на мене, обрамивши голову піднятими ліктями.

— Я тобі так подобаюсь?

— Я, — в цій позі її груди піднялися вище. Я відчув, як до мого прутня ринула кров. Прочистив горло. — Ти мені так дуже подобаєшся.

— Добре.

Вона стояла нерухомо і дивилася на мене. Я впустив банку коли на пачку, з якої її дістав, і ступив до неї. Її руки розчепилися й обгорнули мої плечі, притисшись до спини. Одну долоню я наповнив м’якою вагою її груді, а іншою потягнувся донизу, до місця поєднання її стегон і знайомої вологості, котра…

— Ні, стривай, — вона відкинула мою опущену руку. — Не туди, ще ні.

Мене збило з курсу, наміченого в булькобуді за два дні до того. Я знизав плечима й з’єднав руки на її груді, витис сосок уперед і всмоктав його в рота. Вона потяглася вниз і взяла мою ерекцію в свої руки, почала водити ними вперед і назад, а її дотик був такий, що ніби увесь час тримався за волосину від того, щоб відірватися. Я насупився, згадавши раніший набагато впевненіший захват, і трохи здавив її руку своєю. Вона захихотіла.

— Ой, пробач.

Легенько спотикаючись, я підштовхнув її до краю столу, вислизнув з її рук і опустився на коліна на підлогу перед нею. Вона пробурмотіла щось із глибин горла й трохи розсунула ноги, відхилилась назад і обіруч ухопилася за стіл.

— Я хочу відчути на собі твої губи, — глухо сказала вона.

Я провів долонями вгору по її стегнах і натиснув подушечками великих пальців з обох боків її статі. Вона затремтіла, губи її розтулилися. Я схилив голову й проникнув у неї язиком. Вона напружено коротко видихнула, а я усміхнувся. Вона якось відчула ту усмішку, і долонею ляпнула мене по плечу.

— От падлюка. Тільки зупинись мені, гад такий.

Я розсунув її ноги ширше і взявся до справи серйозно. Її рука і далі стискалася на моєму плечі й шиї, а сама вона невпинно рухалася на краю столу, стегна гойдалися вперед і назад із кожним рухом мого язика. Пальці занурилися у моє волосся. Я спромігся знову розтягнути губи в усмішку, але цього разу вона вже була надто далеко, щоб сказати будь-що зв’язне. Вона почала щось бурмотіти, чи то до мене, чи то до себе самої. Спочатку то була череда коротких схвальних слів, але дужче напружуючись перед кульмінацією, вона змінила їх на дещо інше. Захопившись своїм, я не зразу впізнав, що воно було. В судомах оргазму Сильва Ошіма виголошувала рядки програмного коду.

Вона кінчила, різко струснувшись, і дві руки втиснули мою голову в місце поєднання стегон. Я потягнувся руками, обережно розчепив її долоні та з усмішкою звівся на ноги.

І опинився лице в лице з іншою жінкою.

Описати переміну в ній було неможливо, але посланське чуття прочитало все за мене, і абсолютна впевненість у цьому скидалася на ліфт, що пролітає моїми нутрощами вниз.

Надя Макіта повернулася.

То була вона — у тих звужених очах, у прихованій усмішці в куточку губів, яка не належала до жодного з виразів обличчя Сильви Ошіми. У тому голоді, що мерехтів на її обличчі, наче полум’я, у коротких, уривчастих видихах — ніби оргазм, який щойно розрядився, тепер відкотився назад у якомусь реверсивному прокрученому вигляді.

— Здоров, Мікі Передчутливий, — прохрипіла вона.

Її дихання сповільнилося, а губи вигнулися в усмішці, яка змінила ту, що сповзла з мого обличчя. Вона сповзла зі столу, потяглася вниз і торкнулася мене між ногами. Я пам’ятав ту впевнену руку, але вся моя ерекція кудись втекла через шок.

— Щось не так? — промуркотіла вона.

— Я… — вона взялася за мене обіруч, наче обережно вибирала мотузку. Я відчув, що знову набухаю. Вона стежила за моїм обличчям.

— Щось не так?

— Усе так, — швидко мовив я.

— Добре.

Вона елегантно опустилася на одне коліно, не зводячи очей з моїх, і взяла голівку мого члена губами. Одна рука ходила по стрижню, а інша знайшла дорогу до правого стегна, обвилася навколо нього і міцно вхопилася.

Це якесь усране божевілля, — оголосив холодний бойовий уламок моєї посланської сутності. — Це треба припинити просто зараз.

Ті очі й далі дивилися на мене, коли язик, зуби й рука довели мене до вибуху.

Розділ сімнадцятий

Пізніше ми лежали вкупі під вологими простирадлами, так і не роз’єднавши повністю рук після останніх несамовитих обіймів. Наша шкіра липнула в тих місцях, де розлилися перемішані рідини, а кількаразові кульмінації виморили наші м’язи до стану в’ялої покірності. Спалахи картин того, що ми робили разом та одне одному, повторювалися перед моїми очима. Я бачив, як вона схилялася до мене згори, різко притискала долоні до моїх грудей за кожним рухом. Я бачив, як вганяюся в неї ззаду. Бачив, як опускається на моє обличчя її вульва. Бачив, як вона звивалася піді мною, дико смокчучи центральний дріт власного волосся, коли я пхався в неї, затиснутий в стегнах її ногами, наче кліщами. Бачив, як сам брав той дріт, мокрий від її слини, до власного рота, а вона сміялася мені в обличчя й кінчала з такими потужними скороченнями, що й мене

1 ... 49 50 51 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пробуджені фурії», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пробуджені фурії"