Читати книгу - "Ціна збереження , Невидимі крила"

Розділ 50:

Проводячи час далеко від коханого, Лея відчувала, як важко їй без нього. Відстань між ними лише посилювала напругу. Те, що раніше здавалося простими дрібницями, тепер переростало у сварки. Непорозуміння накопичувалися, а невміння знайти компроміс перетворювало конфлікти на емоційні бурі. Те, що починалося з кількох різких слів, завершувалося болючими фразами, образами, і знову — ніччю в сльозах. Іноді здавалося, що вони більше воюють, ніж кохають, та Лея все ще вірила, що все можна врятувати. 

Коли мама нарешті почала трохи відтаювати, дівчина відчула слабкий промінь надії. Вони все частіше могли говорити про Кая без криків і заборон, і одного вечора, набравшись сміливості, Лея знову звернулася:
— Мам, будь ласка… Я так скучила за ним. Відпусти мене до нього, хоча б ненадовго.
Мама на мить задумалася, поглянула на доньку, яка вже давно не просила з таким тремтінням у голосі, і відповіла:
— Я подумаю… Можливо, на тиждень-два. Але ти мусиш мене не підвести.
Ця відповідь стала для Леї новим ковтком повітря — маленьким, але таким бажаним. Хочеш, продовжимо далі цю сцену чи перенесемося у момент поїздки? 

Вона не стримала усмішки, коли мама нарешті сказала омріяне "можливо". Лея миттєво написала Каю, її пальці тремтіли від радості:
«Кає… Мама сказала, що може відпустити мене до тебе на тиждень-два! Я так щаслива…»
Але радість тривала недовго. Була одна велика проблема — за час, поки вони були нарізно, у стосунках залишилося багато тріщин. І хоча серце Леї мріяло про зустріч, розум підказував, що повернутись до колишнього «нас» буде не так просто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍