Читати книгу - "Пастка-22"

аж поки в небі нарешті не з’явився літак Орра, хоробро попихкуючи на єдиному вцілілому моторі. Всі затамували дихання. Шасі в літака Орра не висувалося. Йосаріан дочекався, поки Орр благополучно приземлився «на пузо», а тоді вкрав перший-ліпший джип з ключем запалювання, погнав до свого намету, гарячково спакував речі й подався в позачергову відпустку до Рима, яку запланував був раніше, там цього ж таки вечора знайшов Лючану та її невидимий шрам.

Розділ 16

Лючана

Він знайшов Лючану в нічному офіцерському клубі союзницьких військ, де вона самотньо сиділа за столиком, бо її супутник, п’яний майор з австралійсько-новозеландського корпусу, здуру покинув її заради своїх приятелів, що горланили сороміцьких пісеньок біля барної стійки.

— Гаразд, можеш потанцювати зі мною, — сказала вона, перш ніж Йосаріан відкрив рота. — Але спати з тобою не буду.

— А хто тебе просить? — спитав її Йосаріан.

— Ти не хочеш зі мною спати? — вигукнула вона здивовано.

— Я не хочу з тобою танцювати.

Вона вже схопила Йосаріана за руку й потягла на танцювальний майданчик. Танцювала Лючана навіть гірше за нього, проте віддавалася синтетичній музиці джитербагу з такою нестримною насолодою, якої він ніколи ні в кого не бачив, аж нарешті він відчув, що знудився і ноги його затерпли, і тоді він висмикнув її з танцмайданчика до столика, де дівчина, з якою йому пасувало б переспати, сиділа геть сп’яніла, однією рукою обхопивши шию Аарфі, її оранжева атласна блузка розхристалась на пишних грудях у білому мереживному бюстгальтері, а сама вона виклично перекидалася брудними сексуальними жартами з Гаплом, Орром, Малим Семпсоном та Голодним Джо. Коли Йосаріан уже підходив до них, Лючана раптом дала йому такого штурхана в спину, що вони обоє пролетіли мимо столика, й далі залишалися сам на сам. Це була висока, грубувата, розкішна дівчина з довгим волоссям і гожим обличчям — життєрадісна, чарівна, кокетлива красуня.

— Гаразд, — сказала вона, — можу повечеряти з тобою. Але спати з тобою не буду.

— А хто тебе просить? — здивовано спитав Йосаріан.

— Ти не хочеш зі мною спати?

— Я не хочу вечеряти з тобою.

Вона витягла його з клубу на вулицю і далі повела сходами вниз до нелегального ресторану, переповненого жвавими, щебетливими, гарненькими дівчатками, котрі, здавалося, були знайомі між собою, і соромливими офіцерами з різних країн, які прийшли разом з ними. Страви були вишукані й дорогі, а в проходах між столиками гасали розчервонілі й веселі власники, всі як один огрядні й лисі. Гомінкою залою перекочувались велетенські, всеохопні хвилі веселощів і тепла.

Йосаріан отримав неймовірне задоволення від тієї грубої енергійності, з якою Лючана його повністю ігнорувала, уминаючи вечерю за допомогою обох рук. Вона їла, аж за вухами лящало, доки не спорожнила останню тарілку, а тоді поклала ножа з виделкою і ліниво відкинулася на спинку крісла із замріяним і ситим виразом втамованої пожадливості. Вона глибоко і вдоволено зітхнула, посміхнулась і обдарувала його ніжним, чулим поглядом.

— Добре, Джо, — муркнула вона, її напівсонні чорні очі сяяли вдячністю. —Тепер можеш переспати зі мною.

— Мене звати Йосаріан.

— Добре, Йосаріане, — відповіла вона, винувато усміхнувшись. — Тепер можеш переспати зі мною.

— А хто просить? — сказав Йосаріан.

Лючана була вражена.

— Ти не хочеш зі мною переспати?

Йосаріан, регочучи, ствердно кивнув і вмить запустив руку їй під сукню. Дівчина враз перелякано стрепенулась. Вона різко крутнулася, відвівши вбік ноги. Зашарівшись від збентеження й сорому, вона стала обсмикувати спідницю, скоса й напружено зиркаючи навкруги.

— Тепер ти можеш переспати зі мною, — пояснила вона з обережною поблажливістю. — Але не зараз.

— Знаю. Коли прийдемо до мене.

Дівчина похитала головою, дивлячись на нього з недовірою і стуливши коліна.

— Ні, зараз я мушу йти додому, до мамуні, бо моя мамуня не любить, коли я танцюю з солдатами чи ходжу з ними по ресторанах, і дуже розсердиться, якщо я не повернусь додому. Але ти краще запиши мені свою

адресу, і завтра вранці я забіжу до тебе на шури-мури перед роботою у французькій конторі. Capisci?[10]

— Бридня! — роздратовано вигукнув розчарований Йосаріан.

— Cosa vuol dire[11] «бридня»? — запитала спантеличена Лючана.

Йосаріан голосно розреготався, а тоді відповів приязним, доброзичливим тоном:

— Це значить, що зараз я хочу провести тебе туди, куди ти тільки скажеш, щоб потім я зміг скочити собі назад у нічний клуб і перехопити Аарфі, поки він не пішов звідти з тим чудовим персиком і не позбавив мене нагоди розпитатися в неї про тітку чи подругу, яка буде схожа на неї.

— Come?[12]

— Subito, subito,[13] — м’яко підіпхнув її він. — Мамуня чекає. Забула?

— Si, si. Мамуня.

Йосаріан покірно волочився за дівчиною крізь чарівну римську весінню ніч, аж поки вони не опинилися на безладній автостанції, що сигналила клаксонами, виблискувала червоними й жовтими вогнями, відлунювала сердитою лайкою неголених водіїв, які виливали ненависні, страхітливі прокльони один на одного, на своїх пасажирів і на групки неуважних перехожих, що перегороджували їм дорогу, не помічаючи автобусів, аж поки ті не зачіпали котрогось із них, і тоді вже перехожі кляли водіїв. Лючана від’їхала в одному з тих мініатюрних зелених автобусів, і Йосаріан щодуху помчав назад до кабаре і тієї фарбованої блондинки в розстебнутій оранжевій атласній блузці і з затуманеним поглядом. Вона, здається, захопилась Аарфі, і Йосаріан палко молився на бігу, щоб у неї знайшлася спокуслива тітка або спокуслива подружка, сестра, кузина чи мама, але щоб була така ж хтива і порочна. Вона б ідеально пасувала Йосаріанові — розпусна, груба, вульгарна, аморальна, апетитна нечупара, про яку він мріяв уже місяцями. То була справжня знахідка. Вона сама платила за себе в барах, мала автомобіль, квартиру і перстень з камеєю кольору сомон, який своїми майстерно вирізьбленими фігурками голих хлопця та дівчини на камені доводив Голодного Джо до божевілля. Голодний Джо хрипів, стрибав на задніх, скавулів і плазував по підлозі, пускаючи слину від жадання, але дівчина відмовлялася продати йому той перстень, хоча Голодний Джо пропонував їй усі гроші, що зібрав з усіх кишень, і свій дорогий чорний фотоапарат на