Читати книгу - "Аку-аку"

химерних облич і магічних очей. Найцікавішими були зображення двох птахо-людей і чотириногого звіра з людською головою. Ці тераси робили у свій час для того, щоб вирощувати на них городину. Біля підніжжя найнижчого муру ми взяли кілька проб торфу.

Четвертого дня нашого перебування в кратері, коли ми сиділи й заліплювали баночки з пробами розтопленим парафіном, до нас спустився капітан і повідомив, що Арне знову знайшов у Рано Рараку цікаву річ. Він одкопав тулуб великої статуї, на грудях якої виявилось зображення великого очеретяного корабля з трьома щоглами і кількома вітрилами. З палуби корабля тягнулася довга мотузка до черепахи, висіченої на животі. Ми зібрали речі і разом з капітаном залишили Рано Као. Тур попрямував на руїни Оронго до Еда, а я поїхав машиною до Рано Рараку. Землекопи-остров'яни аж сяяли, коли Арне показував мені свою знахідку. Вони з гордістю й шанобливістю дивилися на малюнок древнього судна, що зловило черепаху, зображену на животі моаї. Землекопи не мали сумніву, що це судно самого Хоту Матуа. Адже він прибув на острів з кількома сотнями людей, двома великими кораблями, які були такі просторі, що на одному з них зумів заховатися Орої, найзапекліший ворог Хоту Матуа. Правда, тепер на острові немає хону — черепах, але в ті часи, коли прибув Хоту Матуа, один із його супутників навіть був поранений на березі в Анакені великою черепахою, коли пробував спіймати її.

Остров'яни один поперед одного почали розхвалювати доблесті своїх предків, і мені довелось вислухати уривки з найвідоміших легенд про Хоту Матуа, які патер Руссель і Томсон записали ще в кінці минулого століття. Ми й самі бачили,» що це не європейське судно, хоч важко було уявити, що древні скульптори острова Пасхи будували такі великі кораблі з багатьма щоглами. А втім, хіба хтось повірив би, що цей самий народ вирубав гігантські статуї в п'ятиповерховий будинок заввишки, якби вони не були зроблені з каменю і не збереглися до сьогоднішнього дня? Ці невтомні генії будівного мистецтва були не тільки скульпторами, але й видатними мореплавцями, вони зуміли прокласти шлях до найвідлюднішого в світі острівка, де могли протягом століть спокійно вирубувати свої фігури. Коли вони мали очерет і робили з нього маленькі плоти, то немає нічого дивного, що вони робили з нього і великі судна. Перші європейці, прийшовши на острів Пасхи не зустріли кораблебудівників, але вони ж не застали і творців велетенських статуй. Вони побачили тут тільки маленькі вузькі каное на двох-чотирьох гребців, якими можна було плавати тільки за спокійної погоди, та ще менші очеретяні плоти. Але європейці відвідали острів уже в третю варварську епоху, коли війни й чвари привели до занепаду стародавню культуру, а криваві сутички порвали зв'язки між окремими родами. Люди намагалися триматися ближче до своїх надійних підземних сховищ. Тоді й мови не могло бути про спільне спорудження великих суден. Тому наука знає на острові Пасхи тільки два види маленьких суденець — полінезійське вузьке відкрите каное, вака ама, і очеретяний пліт південноамериканського типу — пора. Обидва ці суденця такі малі, що доплисти ними на цей найдальший у світі острівець просто неможливо. Але в легендах остров'ян збереглися описи великих кораблів, на яких їхні предки вирушали в далекі подорожі в епоху Своєї могутності. Патер Руссель у минулому столітті чув про велике, з вигнутим, наче лебедина шия, носом судно, яке вміщувало чотири сотні людей. Корма його була такої ж висоти, як ніс, і розділялась на дві окремі частини. Зображення саме таких очеретяних суден ми бачимо на стародавніх перуанських глеках. Однак у переказах острова Пасхи говорилось і про інший тип древніх суден. Патеру Себастьяну розповідали про величезний корабель у формі плоского плота чи баржі, який звали вака пое-пое. На ньому теж могло вміститися багато людей, і мореплавці користувалися ним для далеких подорожей.

Після того як Ед і Арне виявили малюнки очеретяних суден, ми стали. уважніше вивчати кожну фігуру, що формою скидалась на човен, На статуях і на стінах у самій каменоломні ми знайшли чимало зображень човнів, де чітко було видно в'язки очерету, а Білл навіть знайшов малюнок судна із щоглою і прямокутним вітрилом. На животі поваленої десятиметрової статуї Карл виявив зображення очеретяного корабля з щоглою, а на вершині Оронго Ед помітив фреску судна з трьома щоглами і маленьким круглим вітрилом на середній із них. © http://kompas.co.ua

Вийшло так, що ми знайшли ще переконливіші докази того, що великі кораблі справді існували. В багатьох місцях острова, траплялися широкі бруковані дороги, які вели прямо в море. Ці загадкові дороги дали привід до найрізноманітніших фантастичних теорій. Вони, на думку деяких учених, доводять, що острів Пасхи є залишком затопленого материка. Ці. вчені вважали, що бруковані дороги ідуть далі по дну моря, і якби піти по них, то можна досягти руїн затопленого континенту Му. Так писали люди з багатою, уявою до наших відвідин острова Пасхи.

Нам ніщо не заважало дослідити дорогу під водою; В складі експедиції був водолаз, і тепер разом з ним ми вирушили верхи до найближчої такої дороги, що зникала в глибині океану. Це було захоплююче видовище: водолаз у зеленому скафандрі і кисневому, шоломі з хоботом ішов до країни Му, гупаючи черевиками по бруку. В одній руці він тримав яскраво-червоний резервуар з фотоапаратом, схожий на корабельний ліхтар, а другою елегантно помахав нам на прощання. Водолаз рушив дорогою прямо в море. Можете не сумніватись, він знайде шлях до країни Му!

Скоро на поверхні було видно тільки повітряні бульбашки, що, лопаючись на воді, показували, в якому напрямку рухався водолаз; Виявилося, що шлях до країни Му не прямий. Повітряні бульбашки бігли то ліворуч то праворуч, потім повертались назад і йшли по колу та спіралями. Невдовзі водолаз висунувся з води, щоб поглянути, де закінчується дорога на березі. Потім він знову занурився, знову почав шукати вздовж і впоперек аж поки, нарешті, не здався і не. вийшов на берег.

— Що, немає дорожніх знаків?

— Невже ти не зустрів русалки, щоб показала тобі шлях?

Запитання так і сипались на бідолашного водолаза. Ніякої дороги він не знайшов. Бруківка досягала лише до води, а далі йшли тільки карнизи, камені, глибокі тріщини та коралові скелі, що стрімко обривалися в синю глибінь. Там водолаз бачив кілька величезних риб.

Ми не дуже здивувались. Океанографи вже давно взяли проби з дна Тихого океану і прийшли до висновку, що в районі Полінезії в епоху існування людини