Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

знайшли у погребі алкоголь… і напилися сильніше, аніж якась компанія сільських гультяїв суботнього вечора. Неймовірно. («D-Dey»),

І справді, неймовірно. Ці чоловіки знали, що вони на війні, проте діяти відповідно відмовилися. Вони обрали небезпечний тип поведінки — відмову, яка створювала небезпеку не лише для них, але й незліченним іншим військовикам, які залежали від того, як виконають свою частину завдання. Ця історія є точною ілюстрацією до поведінки Церкви на Заході, коли справа доходить до духовної війни. На нещодавніх зборах представників церков один мій приятель висловив думку, що деякі з труднощів, з якими ми стикаємося, можуть бути справою рук ворога. «Що ви про це думаєте?» — запитав він. «Ну, припускаю що подібне буває, - відповів один із присутніх пасторів. — Мабуть, у країнах третього світу або, можливо, коли йдеться про великі хрестові походи. Знаєте… на передньому краю — служіння».

ПЕРШИЙ ЕТАП: МЕНЕ ТУТ НЕМАЄ

Неймовірно. Який зразок самообвинувачення: тут не відбувається нічого небезпечного. Цих людей вже виведено зі строю, бо вони проґавили першу лінію атаки ворога, кажучи: «Мене тут немає — це все лише ви». Неможливо взяти участь у битві, якої, на ваш погляд, немає. Цю подію начебто взято прямо з твору Люїса «Листи Крутеня», де старий біс інструктує молодого саме в цій справі:

Любий Крутеню, мене дивують ці твої роздуми про те, чи принципово утримувати пацієнта в невіданні про твоє існування. На це питання, принаймні щодо поточної стадії боротьби, було отримано відповідь від Високого командування. Наразі наша політика полягає в тому, щоб приховувати себе.

Ті ж, котрі хочуть бути небезпечними (тобто в авангарді), уважно прочитайте: «Будьте тверезі й чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти. Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі» (Пт. 5, 8–9). Яку думку щодо вашого життя висловлює через ап. Петра Святий Дух? Те, що вас духовно атакують. Цей уривок не про невіруючих; він говорить про «братів ваших». Петро не сумнівається, що кожний віруючий перебуває під своєрідним невидимим штурмом. І що він наполегливо вимагає від вас? Чиніть опір дияволу. Відбивайтеся, не піддавайтеся.

Дуже сумно говорити про те, але цього тижня припинило свою діяльність християнське товариство, в якому чільні посади обіймали деякі мої добрі друзі. Вони об’єдналися з іншою організацією, щоб нести Євангеліє по містах США. Ці конференції дуже вагомі; фактично, я ніколи не бачив нічого впливовішого. Із вдячними сльозами учасники розповідають про зцілення, почуття свободи, визволення, що вони пережили. їхні серця відродилися, і вони встановили з Богом тісний зв’язок, невідомий для більшости з них. Це прекрасно і вартує захоплення. І ви гадаєте, що ворог просто так дозволить вам, щоби подібне минало без перешкод і без будь-якого втручання?

Товариство зазнало певних труднощів. У тому немає нічого особливого — подібне трапляється в будь-яких взаєминах. Проте деякі учасники вирішили припинити свою участь і серед сезону вийшли з товариства. Чи сталося тут щось на ґрунті особистих стосунків? Не сумнівайтеся — цей фактор завжди є. Але він не вирішальний. Здебільшого причина була в непорозумінні й ураженій гордині. Наскільки я знаю, жодного слова не було сказано і жодної думки не з’явилося про ворога і про те, що він міг робити, аби зруйнувати такий стратегічний союз. Коли я завважив, що їм варто тлумачили все з розплющеними очима, не забуваючи про напади лукавого, то мене не послухали. Ці добрі люди з добрим серцем хотіли пояснити все на людському рівні, проте дозвольте сказати вам, що коли ви ігноруєте ворога, він перемагає. Він просто любить перекладати вину за все на нас, так, щоб ми почувались ображеними, жертвами непорозуміння, підозрювали і ображались одне на одного.

Перш ніж проводити дієву військову операцію, ви повинні зруйнувати лінії зв’язку армії противника. Лукавий робить це постійно — серед мирян і, особливо, серед подружжів. Шлюб — це вражаюче зображення того, що Бог пропонує своєму народові. Писання каже нам, що це жива метафора, ходяча алегорія, зображення євангелія руки Рембрандта. Ворог знає це, і він ненавидить її кожною частиною свого підлого серця. Він не має наміру просто так дозволити цьому гарному портрету вижити перед світом, портрету настільки привабливому, що ніхто не зміг би відмовитися від Божої пропозиції. Тож, так само як і в Едемському саду, сатана приходить розділяти і завойовувати. Я часто відчуваю, як мене обвинувачують, коли я є поряд з дружиною. Це відчуття важко описати і зазвичай не можна висловити, але я просто отримую сигнал, що все провалюю. Коли я, врешті, заговорив про це зі Стейсі, на її очах з’явились сльози. «Ти жартуєш, — сказала вона. — Я відчуваю те саме. Я думала, що це ти розчарувався в мені». Зачекайте, подумав я. Якщо я не подавав цей сигнал і ти не подавала його…

У більшості випадків Ворог намагатиметься створити перешкоди для зв’язку зі штабом. Спробуйте впродовж двох тижнів щоранку молитися і побачите, що вийде з тих намірів. Ви не захочете вставати з ліжка, молитві перешкоджатиме несподівано призначена важлива зустріч, ви застудитеся або ж, якщо таки почнете молитися, ваш розум відволікатиметься думками про майбутній сніданок, про те, скільки доведеться заплатити за ремонт водонагрівача і якого кольору шкарпетки більше пасуватимуть до сірого костюма. Багато-багато разів мене просто полонила така суєта, що раптом я починав дивуватися, чому взагалі повірив в Ісуса. Приємне спілкування, яке я зазвичай провожу з Богом, розпадається, зникає, щезає, мов сонце за хмарою. Якщо ви не розумієте, що відбувається насправді, то подумаєте, що справді втратили свою віру або що Бог покинув вас, або ще якусь дурницю, котру вам підкине ворог. Освальд Чемберз застерігає нас: «Іноді немає потреби чомусь коритися, єдине, що потрібно робити, - це підтримувати життєво важливий зв’язок із Ісусом Христом, подбати, щоби ніщо цьому не перешкоджало».